Добробут учнів як когнітивна основа: Освітня парадигма зміщується до 2026 року

Ескалація криз психічного здоров'я серед учнів, спричинена надмірною орієнтацією на продуктивність та гіперзв'язком у цифровому просторі, вимагає від освітніх систем стратегічного переосмислення. До 2026 року пріоритетне місце у навчальному процесі має посісти забезпечення добробуту учнів, що розглядається як фундаментальна когнітивна інфраструктура для глибокого та стійкого засвоєння знань. Ця трансформація є критично важливою, оскільки зростаюча кількість випадків тривожності та хронічного стресу фіксується серед здобувачів освіти на всіх рівнях, змушуючи навчальні заклади розширювати спектр психологічної підтримки.

Міжнародні організації артикулюють позицію, що психологічне благополуччя є необхідною умовою для ефективного навчання. Ця концепція відображена в роботах Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), де «Навчальний компас 2030» (OECD Learning Compass 2030) пропонує змістити акцент в освіті на концепцію добробуту учня, переглядаючи критерії успішності поза межами суто академічних досягнень. Такий підхід визнає, що для навігації у невизначеному майбутньому учням потрібні не лише знання, а й стійкість, саморегуляція та здатність долати невдачі.

Наукові дані підтверджують прямий зв'язок між психологічним станом та когнітивними функціями. Хронічне напруження суттєво порушує ключові когнітивні процеси, зокрема робочу пам'ять та здатність до концентрації, що підриває довгостроковий потенціал навчання. Дослідження, як-от мета-аналіз, проведений Джозефом Дурлаком та колегами у 2011 році, охопив 213 універсальних програм соціально-емоційного навчання (SEL) за участю 270 034 учнів, і продемонстрував, що інтеграція SEL навичок призводить до покращення академічної успішності зі зростанням на 11-й перцентильний пункт. Професор Олег Чабан підкреслював на XVI Нейросимпозіумі у Львові, що хронічний стрес, особливо той, що трансформується у дистрес або посттравматичний стресовий розлад, викликає когнітивно-мнестичну дисфункцію.

Додаткові дослідження підтверджують цей зв'язок. Випробування REGARDS, проведене вченими з Університету Еморі за участю 24 448 осіб, показало, що учасники з підвищеним сприйняттям стресу мали на 37% вищий ризик значного погіршення когнітивних функцій, таких як пам'ять та увага. Накопичення кортизолу, «гормону стресу», негативно впливає на гіпокамп, що відповідає за пам'ять, і може руйнувати існуючі нейронні клітини.

Реалізація цієї освітньої перебудови вимагає гуманістичного управління, де благополуччя стає визначальним фактором при виборі дидактичних методів. Прикладом слугують прогресивні моделі, як-от програми цілісного шкільного благополуччя, які інтегрують навчання, психологічну підтримку та освіту з розвитку соціально-емоційних навичок. В Україні, в умовах повномасштабної війни, Міністерство освіти і науки спільно з ЮНЕСКО працюють над національною рамкою розвитку психосоціальної підтримки на 2025–2030 роки, що гармонізує роботу шкільних служб із новим Законом «Про систему охорони психічного здоров'я», який набуде чинності у 2026 році. Це свідчить про консенсус щодо необхідності закладання фундаменту емоційної стійкості для забезпечення успішної освіти.