Тарифний тиск США через Гренландію: випробування для єдності НАТО у 2026 році

На початку 2026 року геополітичне протистояння навколо Гренландії, автономної території Данії, досягло свого піку на тлі безпрецедентної наполегливості адміністрації США у спробах встановити контроль над островом. У суботу, 17 січня 2026 року, президент Дональд Трамп офіційно оголосив про запровадження жорстких каральних імпортних мит проти низки ключових європейських союзників по НАТО. Цей крок став прямою відповіддю на відмову європейських столиць підтримати американську ініціативу щодо зміни статусу стратегічно важливого острова.

Анонсовані економічні обмеження передбачають початкову ставку в 10% на імпорт із восьми європейських держав — Данії, Норвегії, Швеції, Франції, Німеччини, Великої Британії, Нідерландів та Фінляндії — і мають набути чинності з 1 лютого 2026 року. Президент Трамп чітко дав зрозуміти, що ці заходи є реакцією на протидію американському контролю над Гренландією та участь цих країн у військових навчаннях «Операція Арктична стійкість» (Arctic Endurance). Очікується, що ставка мит зросте до 25% вже до 1 червня 2026 року і залишатиметься на цьому рівні до моменту досягнення угоди про купівлю острова. Білий дім обґрунтовує свої дії пріоритетами національної безпеки, стверджуючи, що Росія та Китай мають власні інтереси в цьому регіоні.

Європейські лідери розцінили такі дії Вашингтона як відкритий економічний примус. У відповідь на це, 19 січня 2026 року, посли країн ЄС провели термінову нараду в Брюсселі для координації подальших кроків. Вісім держав, що потрапили під удар, оприлюднили спільну заяву, наголосивши, що подібні тарифи руйнують трансатлантичні відносини та створюють ризик небезпечної ескалації. Президент Франції Еммануель Макрон виступив за негайне залучення Інструменту ЄС проти примусу (ACI), прийнятого у 2023 році. Ця «торгова базука» може заблокувати американський імпорт на суму до 93 мільярдів євро. Наразі голова Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн та очільник НАТО Марк Рютте працюють над формуванням консолідованої позиції Альянсу.

Ситуація додатково загострюється через активну військову присутність у регіоні. З 15 січня в Гренландії проходять масштабні навчання «Арктична стійкість», у яких задіяні контингенти з Данії, Франції та інших країн НАТО. Зокрема, 17 січня було заплановане прибуття 13 німецьких військовослужбовців для участі в маневрах. Генерал-майор Сорен Андерсен, керівник арктичного командування Данії, зазначив, що його підрозділи зосереджені на стримуванні Росії як головної загрози, тоді як конфлікт із США він назвав «гіпотетичним». Водночас Канада, чий прем'єр-міністр Марк Карні мав відвідати Китай наступного тижня, посилює власні позиції в Арктиці, інвестуючи в будівництво нових портів та криголамів.

Внутрішньополітична ситуація в самих Сполучених Штатах демонструє глибокий розкол щодо цього питання. Опитування CNN, проведене 16 січня 2026 року, показало, що 75% американців виступають проти спроб силового або економічного встановлення контролю над Гренландією. У Конгресі формується потужна двопартійна опозиція: сенатор-республіканець Ренд Пол назвав терміновість цього питання «сміхотворною», а лідер демократів у Сенаті Чак Шумер оголосив про плани внести законопроєкт для блокування мит. Сенатор-республіканець Том Тілліс також попередив, що торговельна війна з союзниками лише підігрує таким противникам, як Володимир Путін та Сі Цзіньпін.

Місцеві політичні сили Гренландії також вимагають права голосу у вирішенні власної долі. Пеле Броберг, голова опозиційної партії «Налерак», наполягає на тому, що майбутнє острова має бути предметом прямих перемовин між Вашингтоном та Нууком, без участі Данії. Ця багатошарова криза — торговельна, військова та дипломатична — стала серйозним випробуванням для монолітності Північноатлантичного альянсу на початку 2026 року, змушуючи союзників шукати баланс між національними інтересами та колективною безпекою.