Дипломатія другого терміну Трампа: театральні видовища та масштабні зовнішньополітичні зрушення 2025 року

Другий президентський термін Дональда Трампа, що розпочався після його перемоги над Камалою Гарріс на виборах 2024 року, ознаменувався радикально новим підходом до міжнародних відносин. Протягом 2025 року в Овальному кабінеті відбулися зустрічі з понад 40 іноземними лідерами, причому значна частина цих переговорів проходила у форматі відкритих для преси сесій. Такий стиль став різким контрастом до практики його попередників, поєднуючи в собі жорстку конфронтацію, дипломатичні лестощі та повний перегляд традиційних зовнішньополітичних доктрин США. Професор Лізель Гінц із Школи перспективних міжнародних досліджень Університету Джонса Гопкінса схарактеризувала Трампа як популістського лідера, який майстерно використовує «політику видовищ», виступаючи одночасно в ролі жорсткого переговірника та досвідченого телевізійного продюсера.

Ключовим моментом у дипломатичному календарі стала зустріч 28 лютого 2025 року, де Дональд Трамп разом із віцепрезидентом Джей Ді Венсом піддали гострій критиці Президента України Володимира Зеленського. Американське керівництво наполягало на необхідності негайного припинення вогню з Російською Федерацією, що призвело до тимчасового призупинення військової допомоги та обміну розвідданими. Проте вже у грудні 2025 року Зеленський відвідав Палм-Біч у Флориді для проведення нових мирних переговорів. У межах реалізації стратегії «Америка понад усе» Трамп у січні 2025 року призупинив загальну програму прийому біженців, зробивши виняток лише для пріоритетного прийому білих африканерів із Південної Африки, попри офіційні заяви уряду ПАР про відсутність фактів їхнього переслідування.

На Близькому Сході адміністрація Трампа відкрито демонструвала підтримку авторитарним лідерам, зокрема публічно захищаючи спадкоємного принца Саудівської Аравії Мухаммеда бін Салмана після резонансного вбивства журналіста Джамаля Хашоггі у 2018 році. Ця позиція стала прямим протиставленням курсу Джозефа Р. Байдена-молодшого, який раніше обіцяв зробити Саудівську Аравію «державою-вигнанця». Крім того, у листопаді 2025 року план Трампа щодо управління реконструкцією сектора Гази та переміщення палестинського населення отримав офіційне схвалення Ради Безпеки ООН. Під час голосування за цю ініціативу представники Росії та Китаю вирішили утриматися.

Партнерство з авторитарними режимами включало й досить незвичні пропозиції, як-от ініціатива Президента Сальвадору Наїба Букеле у квітні 2025 року щодо обміну 252 венесуельців, депортованих зі Сполучених Штатів, на венесуельських «політичних в'язнів». Згідно зі звітами Білого дому, за перший рік свого другого терміну Президент Трамп провів 45 офіційних зустрічей із 46 іноземними лідерами. Серед них було п'ять візитів Прем'єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньягу, який у липні 2025 року висунув кандидатуру Трампа на Нобелівську премію миру, а також чотири візити Генерального секретаря НАТО Марка Рютте.

Майкл Фроман із Ради з міжнародних відносин зауважив, що така персоналізована дипломатія несе в собі значні ризики, оскільки вона часто оминає суворі політичні процеси, надаючи перевагу транзакційним відносинам та застосуванню жорсткої сили. Цей односторонній підхід досяг свого піка в січні 2026 року, коли США завдали ударів по Венесуелі та захопили її лідера Ніколаса Мадуро. Операція «Абсолютна рішучість» була проведена силами спецпідрозділу Delta Force 3 січня 2026 року. Загалом 2025 рік відзначився масштабною військовою активністю, включаючи удари по територіях Іраку, Нігерії, Сомалі, Сирії та Ємену. Водночас театралізований характер дипломатії в Овальному кабінеті став визначальною рисою першого року правління. Внутрішня політика також зазнала змін: було введено масові імпортні тарифи та скорочено фінансування наукових досліджень, а в 2025 році США приєдналися до Ізраїлю в атаках на іранські ядерні об'єкти.