Європейська безпека: Мюнхенська конференція обговорює ядерне стримування після завершення дії СНО-ІІІ

Мюнхенська конференція з безпеки (MSC), що розпочала свою роботу 13 лютого 2026 року, перетворилася на майданчик для термінового та критичного перегляду архітектури безпеки на континенті. У центрі уваги міжнародної спільноти опинилося питання про можливе створення автономного європейського ядерного потенціалу. Ця дискусія була спровокована тривалою стратегічною невизначеністю щодо подальших гарантій безпеки з боку Сполучених Штатів, а також фактичним припиненням дії Договору про заходи щодо подальшого скорочення та обмеження стратегічних наступальних озброєнь (СНО-ІІІ), термін якого сплив 5 лютого 2026 року.

Європейські столиці, включаючи держави, які традиційно виступали проти ядерного озброєння — зокрема Німеччину, Швецію та Польщу — наразі активно залучені до пошуку шляхів усунення так званого «розриву у стримуванні». Зустрічі на найвищому військовому та дипломатичному рівнях зосереджені на детальному вивченні цих складних і багатогранних сценаріїв. Безпосереднім каталізатором для такого значного зсуву у стратегічному мисленні послужило тимчасове призупинення Сполученими Штатами обміну розвідувальними даними з Україною у березні 2025 року, що викликало у європейських союзників серйозні сумніви щодо надійності та передбачуваності Вашингтона.

Ця тривога значно посилюється через те, що СНО-ІІІ залишався єдиною чинною угодою, яка регулювала ядерні арсенали Російської Федерації та США, на частку яких припадає близько 90% світового ядерного запасу. Оскільки договір припинив своє існування без створення механізму його продовження, виник небезпечний правовий вакуум. Історично ідея власного європейського ядерного стримування вважалася політично неприйнятною та табуйованою, проте зараз вона розглядається як потенційна необхідність для континенту, що прагне забезпечити власну обороноздатність у нових геополітичних реаліях.

Очікується, що президент Франції Еммануель Макрон виступить із програмною промовою про майбутнє ядерного стримування для Європи пізніше цього місяця, що підкреслить центральну роль Парижа в оновленій системі безпеки. Наразі розглядаються моделі, що базуються на розширенні французької «ядерної парасольки», можливо, у тісній координації з Великою Британією. Лондон, згідно з декларацією від липня 2025 року, вже офіційно підтвердив готовність координувати свої незалежні ядерні сили з французькою стороною. За даними звітів СІПРІ (SIPRI) за січень 2025 року, Велика Британія та Франція сукупно володіли арсеналом, що перевищує 500 ядерних боєзарядів.

Експертна спільнота пропонує різноманітні підходи до негайного реагування на поточні виклики. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте, у свою чергу, акцентує увагу на незмінній важливості трансатлантичного союзу, водночас визнаючи наявність «реального зсуву в мисленні» в бік суттєвого посилення європейської оборони в межах структур Альянсу. Провідні аналітики зауважують, що розбудова повноцінного загальноєвропейського ядерного потенціалу може тривати до десяти років, що робить негайні конвенційні оборонні заходи та політичну консолідацію критично важливими для збереження стабільності.

Сполучені Штати, представлені на Мюнхенській конференції масштабною делегацією на чолі з Державним секретарем Марко Рубіо, пильно стежать за розвитком цих ініціатив. Адміністрація президента Дональда Трампа раніше неодноразово заявляла про намір домогтися «вигіднішої угоди» після завершення СНО-ІІІ, можливо, із залученням Китаю до переговорного процесу. Такий системний зсув в американській зовнішній політиці створює для Європи ситуацію непередбачуваного партнерства. В умовах відсутності контролю над стратегічними озброєннями США та Росії ризик нової гонки озброєнь зростає, тому Європа змушена проактивно формувати власну позицію, щоб її інтереси не були проігноровані під час майбутніх домовленостей між Вашингтоном і Москвою.