Парламент Алжиру одноголосно визнав французьку колонізацію державним злочином

Законодавчий орган Алжиру у середу, 24 грудня 2025 року, ухвалив закон, який офіційно оголошує період французького колоніального панування (1830–1962 роки) «державним злочином». Це рішення стало кульмінацією багаторічних вимог Алжиру до Парижа щодо визнання історичного минулого та виплати належних компенсацій. Це знакова подія для суверенної пам'яті нації.

Депутати, одягнені у шарфи кольорів національного прапора, зустріли голосування гучними оплесками та скандуванням «Хай живе Алжир!». Цей акт підкреслив його суверенний характер. Варто зазначити, що законопроект був розроблений самими парламентарями, а не урядом, що надає йому додаткової представницької ваги, особливо на тлі загострення двосторонніх відносин протягом 2025 року. Ухвалений закон покладає на Французьку державу «юридичну відповідальність за своє колоніальне минуле в Алжирі та трагедії, які воно спричинило».

У самому тексті закону детально перелічено конкретні звірства, які кваліфікуються як злочини колоніалізму. Серед них – систематичне розграбування національних ресурсів, позасудові страти, застосування фізичних та психологічних тортур, а також проведення ядерних випробувань у пустелі Сахара у 1960-х роках. Алжирська сторона твердо наполягає, що повна та справедлива компенсація за всі матеріальні та моральні збитки, завдані колоніальним періодом, є невід'ємним правом алжирського народу та держави.

Спікер парламенту Ібрагім Бугалі, який ініціював цей законопроект ще у січні 2025 року, заявив державному агентству APS, що цей крок посилає «чіткий сигнал, як усередині країни, так і назовні, що національна пам'ять Алжиру не стирається і не підлягає жодним торгам». Закон також запроваджує кримінальну відповідальність, яка передбачає до десяти років позбавлення волі, за будь-яке «прославлення» чи виправдання колоніального періоду у публічних виступах чи медіа-просторах.

Період французького правління, що тривав з 1830 до 1962 року, залишається болючим і гострим питанням у відносинах між двома країнами. Ситуацію додатково ускладнили нещодавні дипломатичні кризи, зокрема підтримка Парижем у липні 2024 року плану автономії Марокко щодо Західної Сахари. Ці події призвели до найсерйознішого розриву у відносинах між Алжиром та Францією з моменту здобуття Алжиром незалежності у 1962 році.

Незважаючи на значний політичний резонанс, експерти вказують на обмежену юридичну дієвість цього закону. Хосні Кітуні, дослідник колоніальної історії з Університету Ексетера, зазначив, що «юридично цей закон не має міжнародного охоплення і, відповідно, не є обов'язковим для Франції», проте його політичне та символічне значення є величезним. Офіційний Париж, в особі представника МЗС Паскаля Конфаврьо, відмовився коментувати «політичні дебати, що точаться у закордонних країнах». Війна за незалежність 1954–1962 років, за оцінками Алжиру, забрала життя 1,5 мільйона осіб, тоді як французькі історики оперують цифрою близько 500 000 загальних втрат. Президент Франції Еммануель Макрон раніше вже кваліфікував колонізацію як «злочин проти людяності», але офіційних вибачень так і не приніс.

Водночас, попри напруженість, економічні зв'язки між країнами зберігаються, адже Франція залишається значним інвестором, а Алжир — ключовим постачальником енергоресурсів. Ініціатива алжирського парламентаря Бугалі, який обіймає посаду президента Національної народної асамблеї з липня 2021 року, відображає ширший контекст, у якому африканські держави у 2025 році активізували свої заклики до колишніх метрополій щодо визнання злочинів колоніалізму та виплати репарацій. Це своєрідний рух за відновлення історичної справедливості, що набирає обертів на континенті.