Поки значна частина світових медіа зосереджена на інших міжнародних подіях, Китай оголосив про радикальну зміну митного режиму щодо африканських країн. Пекін ухвалив рішення повністю скасувати імпортні мита на товари з більшості держав Африки. Винятком залишається лише Есватіні, яка й надалі визнає Тайвань і не підтримує дипломатичних відносин із КНР.
Згідно з офіційними даними та повідомленнями міжнародних агенцій новин, зокрема Reuters та BBC, цей крок позиціонується як розширення економічної співпраці між Китаєм та африканськими країнами. Пекін відкриває свій ринок для африканських експортерів, що включає поставки таких товарів, як кобальт із Демократичної Республіки Конго та какао з Кот-д’Івуару. Для економік, де значна частина доходів залежить від експорту сировини, такий режим усуває торговельні бар’єри та може спростити вихід на найбільший у світі національний споживчий ринок.
Водночас виключення Есватіні підкреслює, що економічні преференції в цьому випадку безпосередньо пов’язані з політикою «одного Китаю». Країни, які визнають КНР і не підтримують контактів із Тайванем, отримують вигідніші умови доступу до китайського ринку, тоді як держави, що зберігають дипвідносини з Тайбеєм, залишаються поза межами цих пільг.
Китай уже понад два десятиліття є одним із найбільших торговельних партнерів багатьох країн Африки. Через Форум співробітництва Китай–Африка та ініціативу «Один пояс, один шлях» Пекін реалізував низку інфраструктурних проєктів, зокрема будівництво доріг, портів та промислових об’єктів. Нові нульові тарифи доповнюють цей курс, зміцнюючи взаємозалежність: африканські уряди дістають доступ до ринку з понад півторамільярдним населенням, а Китай — гарантоване постачання ресурсів та політичну підтримку в міжнародних організаціях.
За оцінками експертів, ця ініціатива може вплинути на глобальні ланцюги постачання. Якщо африканська сировина надходитиме до Китаю без мит, це здатне змінити логістичні маршрути та перенаправити частину інвестицій. Обсяг торгівлі між Китаєм та Африкою вже перевищує 200 мільярдів доларів на рік, і нові заходи можуть додатково стимулювати цей показник.
При цьому частина африканських та іноземних аналітиків вказують на можливі ризики. Серед них — посилення економічної залежності від Китаю, зростання частки дешевих китайських товарів на місцевих ринках та потенційне збільшення боргового навантаження у низки африканських держав.
Таким чином, скасування імпортних мит для більшості країн Африки — це не лише економічний крок, а й елемент ширшої стратегії, за допомогою якої Китай прагне зміцнити свої позиції у «Глобальному Півдні» та сформувати коло партнерів, менш орієнтованих на традиційних західних донорів. Поки увага міжнародної спільноти прикута до інших криз, переформатування торговельних відносин між Китаєм та Африкою триває, впливаючи на баланс інтересів та формат економічної взаємодії на континенті.
