«Буремний перевал» Емеральд Феннелл: аналіз критичних відгуків та комерційний потенціал нової екранізації

13 лютого 2026 року на великі екрани Сполучених Штатів вийшла нова кіноадаптація безсмертного роману Емілі Бронте «Буремний перевал», зрежисована Емеральд Феннелл. Ця стрічка позиціонується не як дослівне відтворення класики, а як смілива авторська інтерпретація, що цілком відповідає творчому стилю Феннелл, відомої за такими резонансними роботами, як «Перспективна дівчина» (2020) та «Солтберн» (2023). У центрі сюжету цієї романтично налаштованої версії опинилися Марго Роббі, яка втілила образ Кетрін Ерншо, та Джейкоб Елорді, котрому дісталася роль похмурого Гіткліффа.

Виробничий бюджет фільму склав значні 80 мільйонів доларів, і картина вже встигла викликати полярні реакції серед професійної спільноти. Після закритих показів у Лос-Анджелесі, що відбулися 28 січня 2026 року, одні критики відзначили візуальну розкіш та потужну хімію між головними героями, тоді як інші вказали на надмірну мелодраматичність оповіді. Робота оператора Лінуса Сендгрена та художниці-постановниці Сьюзі Девіс була охарактеризована як «видовище вишуканої майстерності». Студія Warner Bros. покладає великі надії на комерційний успіх стрічки, розраховуючи на високий попит на епічні історії кохання під час прокату, приуроченого до Дня святого Валентина.

Проте частина оглядачів піддала критиці саме режисерський фокус Емеральд Феннелл. На думку деяких експертів, місія фільму звелася до надмірної «сексуалізації» першоджерела, що призвело до втрати ірраціональності та напруги, властивих оригінальному тексту. Постійний акцент на фізичному контакті між Кеті та Гіткліффом, як вважають критики, дещо послаблює духовну складову цієї трагічної історії. Питання виникли і до кастингу: 35-річна Роббі, на думку скептиків, не змогла повністю переконати глядача в образі 17-річної Кетрін, а Елорді, на відміну від книжкового Гіткліффа з його «циганським» корінням, постає радше як «цуценя з сумними очима», що нівелює важливий для роману аспект класових упереджень.

Сама Феннелл рішуче захищає свої художні рішення, заявляючи, що прагнула «наблизитися до того відчуття, яке викликала у неї книга», а не створювати буквальну адаптацію. Окремої уваги заслужив візуальний стиль картини, який порівнюють із «гаражним максималізмом». Наприклад, шпалери в спальні Кетрін були створені на основі макрозображень шкіри Марго Роббі, включаючи вени, що, за словами режисерки, символізувало стан «бути зробленою дружиною, об’єктом краси». Тим не менш, такий акцент на чуттєвих образах, на думку деяких аналітиків, дещо відриває фільм від критично важливих для роману тем соціального класу та фінансового домінування.

Невід’ємною частиною кінематографічного досвіду стала оригінальна музика від Charli XCX, чий супровідний альбом побачив світ одночасно з прем’єрою фільму, 13 лютого 2026 року, на лейблі Atlantic Records. Робота над цим музичним проєктом розпочалася ще в грудні 2024 року. Саундтрек, який отримав одностайне схвалення, містить 12 оригінальних композицій, серед яких сингли «House» (за участю Джона Кейла), «Chains of Love» та «Wall of Sound». Створений у співпраці з Фінном Кіном, цей готик-поп альбом, на думку деяких оглядачів, замінює сувору готику Бронте на «пастельну мрію». У фільмі також знялися Мартін Клунс (містер Ерншо), Шазад Латіф (Едгар Лінтон) та Хонг Чау (Нелл), а загальний хронометраж картини становить 136 хвилин.