Підтверджено існування екзопланети L 98-59 d з океаном магми та атмосферою із сірководню

У березні 2026 року міжнародна група дослідників, спираючись на новітні дані космічного телескопа Джеймса Вебба (JWST) та потужних наземних обсерваторій, офіційно підтвердила унікальні фізичні характеристики екзопланети L 98-59 d. Цей космічний об'єкт розташований на відстані приблизно 34–35 світлових років від Землі, що за астрономічними мірками вважається близьким сусідством. Планета обертається по надзвичайно тісній орбіті навколо тьмяного червоного карлика, що зумовлює екстремальні умови на її поверхні. Інтенсивне випромінювання материнської зірки підтримує там температуру, яка стабільно перевищує 1 500 °C, що призвело до формування постійного та всеохопного океану розплавленої магми.

Результати нещодавніх наукових вишукувань, опубліковані в авторитетному журналі Nature Astronomy, встановили, що атмосфера цієї планети насичена сполуками сірки, зокрема сірководнем (H₂S). Основне дослідження, яке очолив Гаррісон Ніколлс з Інституту астрономії Кембриджського університету, акцентує увагу на аномально низькій щільності L 98-59 d, попри те, що її фізичний розмір перевищує земний приблизно в 1,6 раза. Такі показники щільності ставлять під сумнів традиційні моделі планетарної класифікації, оскільки отримані дані вказують на відсутність чіткого структурного поділу на кору та мантію, що є фундаментальною особливістю планет земного типу.

Детальне моделювання еволюційного шляху планети протягом останніх п'яти мільярдів років продемонструвало, що її внутрішні шари складаються з безперервної та надзвичайно глибокої маси розплавленого матеріалу. Цей глобальний океан магми простягається на тисячі кілометрів углиб планети, що дозволяє науковцям виокремити абсолютно новий клас небесних тіл, де домінуючим елементом структури є важкі сполуки сірки. У масштабній роботі над цим дослідженням також брали участь відомі співавтори, серед яких Річард Д. Чаттерджі з Університету Лідса та Реймонд Т. П'єрреберн, чий аналіз допоміг розкрити таємниці внутрішньої будови цього світу.

Присутність значної кількості сірководню в атмосфері є прямим наслідком тривалої взаємодії сірки, накопиченої в надрах, із газовою оболонкою, яка підтримується завдяки неконтрольованому парниковому ефекту. Річард Д. Чаттерджі зауважив, що сірководень, імовірно, відіграє центральну роль у всій динаміці планетарних процесів L 98-59 d. Дослідники з Оксфордського університету, які брали активну участь в аналізі даних, припускають, що спочатку ця планета могла бути значно масивнішою та нагадувати міні-Нептун, проте з часом вона втратила значну частину своєї первинної леткої оболонки під впливом зовнішніх факторів.

Глибокий океан магми функціонує як гігантський довгостроковий резервуар, що акумулював величезні обсяги сірки протягом мільярдів років, що повністю узгоджується з тенденціями, які спостерігаються у екзопланет, підданих екстремальному зоряному опроміненню. Цей розплавлений шар, імовірно, став ключовим фактором, який допоміг планеті зберегти щільну атмосферу, незважаючи на постійне жорстке рентгенівське випромінювання від батьківської зірки. Вивчення таких світів дозволяє вченим детально дослідити ранні, вогняно-рідкі етапи формування планет, подібних до Землі. Майбутні космічні місії, такі як Ariel та PLATO, використовуючи отримані теоретичні моделі, покликані скласти більш повну та точну карту неймовірного різноманіття планет у нашій галактиці.