Велика червона пляма Юпітера стиснулася до рекордно малих розмірів на тлі непередбачуваних коливань

Найбільший атмосферний вихор у Сонячній системі, Велика червона пляма (ВЧП) Юпітера, продовжує демонструвати нетипові метеорологічні явища. Дані, отримані за допомогою космічного телескопа «Габбл» у січні 2026 року, зафіксували екваторіальний діаметр шторму на рівні приблизно 10 250 миль, або близько 16 500 кілометрів. Це значення є найменшим за всю історію спостережень, хоча вихор усе ще перевищує середній діаметр планети Земля, який становить 12 742 кілометри. Це вимірювання свідчить про значне стиснення порівняно з історичними показниками, наприклад, із 14 500 милями, зафіксованими місіями «Вояджер» у 1979 році.

Астрономічні архіви підтверджують, що явище спостерігається щонайменше 350 років, а перші описи, що датуються 1665 роком, приписують Джованні Кассіні. Проте наукова спільнота зазначає, що нинішній шторм може не бути тим самим об'єктом, який спостерігав Кассіні, чия підтверджена безперервна тривалість перевищила б 190 років. Історичні звіти, зокрема спостереження О. О. Бєлопольського у 1880-х роках, вказують на те, що наприкінці XIX століття діаметр ВЧП сягав 40 000 кілометрів, а за деякими даними — 50 000 кілометрів, причому пляма була значно яскравішою.

Останні вимірювання підтверджують, що ВЧП стискається з прискореною швидкістю — близько 580 миль на рік відтоді, як у 2012 році було зафіксовано посилення темпів скорочення. Крім того, спостереження «Габбла», проведені в період із грудня 2023 по березень 2024 року, виявили, що ВЧП не є цілком стабільною, демонструючи коливання розмірів і швидкості. Емі Саймон із Центру космічних польотів імені Годдарда НАСА підкреслила, що така осциляційна поведінка є непередбачуваною і наразі не має чітких гідродинамічних пояснень.

Моделювання, проведене вченими Єльського університету та інших установ, припускає, що причиною зменшення може бути відсутність взаємодії з дрібнішими штормами, оскільки в контрольних симуляціях без таких взаємодій пляма починала скорочуватися через 950 днів. Учені досі не мають повного розуміння походження цього космічного вихру, хоча загальноприйнята гіпотеза стверджує, що він підтримується потужними навколишніми струменевими течіями, які перешкоджають його швидкому розсіюванню. Внутрішні вітри у штормі досягають сталих швидкостей до 640 км/год, а його внутрішні температури коливаються в межах від -160°C до -120°C.

Глибина ВЧП, за оцінками, отриманими за допомогою мікрохвильового радіометра апарата «Юнона», становить близько 240 км, а гравітаційні вимірювання дають оцінку від 200 до 500 км. Постійна тенденція до зменшення змушує експертів припускати, що з часом шторм зникне, хоча точні терміни залишаються невизначеними. Деякі прогностичні моделі вказують на те, що якщо поточний темп скорочення збережеться, вихор може стабілізуватися у меншій, більш округлій формі приблизно до 2040 року. Космічні агентства продовжують використовувати передові інструменти для збору критично важливих даних про динаміку шторму до його можливого колапсу, що необхідно для розуміння атмосферної метеорології газових гігантів.