Переоцінка статусу зірки WOH G64 ставить під сумнів теорію переходу в жовтий гіпергігант

У 2026 році світова наукова спільнота розпочала масштабний перегляд класифікації масивної зірки WOH G64, що розташована у Великій Магеллановій Хмарі на відстані близько 163 000 світлових років від Землі. Цей космічний об'єкт, чий радіус у 1 540 разів перевищує сонячний, а маса становить приблизно 30 мас Сонця, тривалий час однозначно відносили до категорії екстремальних червоних надгігантів. Зірка, відома також під каталожним номером IRAS 04553–6825, отримала промовисті прізвиська «Монстр» або «Бегемот» завдяки своїм колосальним габаритам. Її ключові характеристики вражають уяву: вік близько п'яти мільйонів років та світність, що у 282 000 разів перевершує сонячну, що створює різкий контраст із нашим Сонцем, вік якого сягає 4,6 мільярда років.

Різкі зміни у поведінці світила, зафіксовані астрономами в період з 2013 по 2014 рік, дали поштовх до виникнення гіпотези про трансформацію WOH G64 у рідкісну фазу жовтого гіпергіганта. Такий еволюційний стрибок міг бути сигналом про наближення катастрофічного фіналу — швидкого колапсу в чорну діру або потужного вибуху наднової. Команда дослідників під керівництвом доктора Гонсало Муньоса-Санчеса з Національної обсерваторії Афін представила висновки, що вказували на ймовірні еволюційні зміни, які супроводжувалися зростанням температури та зменшенням радіуса зірки до 800 сонячних. Проте нові спектральні дані, отримані в період з листопада 2024 по грудень 2025 року за допомогою Південноафриканського великого телескопа (SALT), внесли суттєві корективи у цю теоретичну модель.

Дослідники Якко ван Лун з Університету Кіла та Кейіті Онака з Universidad Andrés Bello оприлюднили свої висновки у січні 2026 року на сторінках авторитетного журналу Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. Їхній детальний аналіз спектрів виявив в атмосфері WOH G64 молекулярні смуги поглинання оксиду титану (TiO). Наявність TiO є критично важливим маркером для астрофізиків, оскільки жовті гіпергіганти, будучи значно гарячішими, не здатні підтримувати стабільність таких молекул у своїх зовнішніх шарах. Це відкриття фактично спростовує теорію про перехід зірки у стан жовтого гіпергіганта, вказуючи на те, що WOH G64, найімовірніше, зберегла свій первинний статус червоного надгіганта.

Ван Лун та Онака висунули припущення, що спостережувані аномалії, зокрема зафіксоване у 2025 році потужне тьмяніння приблизно на дві зоряні величини, можуть бути наслідком взаємодії WOH G64 із її гарячою зіркою-компаньйоном, а не ознакою швидкої загибелі об'єкта. Раніше, у 2024 році, за допомогою інтерферометра Дуже Великого Телескопа (VLTI) у Чилі було отримано найдетальніше зображення зірки за межами Чумацького Шляху, на якому чітко видно пиловий кокон, що підтверджує процеси інтенсивної втрати маси. Науковий проект ASSESS (2018–2024), яким керувала доктор Алсіста Бононос з Національної обсерваторії Афін, був спеціально сфокусований на вивченні епізодичних викидів речовини масивними зірками, використовуючи WOH G64 як фундаментальний приклад для досліджень.

Дана наукова дискусія підкреслює надзвичайну складність моделювання заключних етапів життєвого циклу масивних світил, де нестабільність може проявлятися як через внутрішні термодинамічні процеси, так і внаслідок складної бінарної взаємодії. Подібні труднощі в інтерпретації поведінки космічних гігантів раніше спостерігалися і у випадку з відомою зіркою Бетельгейзе. Зірки такої колосальної маси, як WOH G64, створюють вкрай вороже середовище для будь-яких форм життя через інтенсивне випромінювання та стрімку еволюцію. Наразі спостереження за «Монстром» надають астрономам унікальну можливість відстежувати динаміку еволюції зірок у реальному часі, залишаючи відкритими три основні сценарії майбутнього:

• Грандіозний вибух наднової зірки.
• Прямий гравітаційний колапс у чорну діру без видимого спалаху.
• Продовження існування у формі нетипового червоного надгіганта під постійним впливом зірки-супутника.