Астрономи зафіксували найпотужніше припливне руйнування зірки чорною дірою: подія AT2024wpp

Астрономічна спільнота підтвердила одне з найграндіозніших космічних вивержень, коли-небудь зареєстрованих, якому присвоєно позначення AT2024wpp, а також неофіційну назву «Віппет» (Whippet). Це явище, відоме як Подія Припливного Руйнування (ППР), відбулося у 2024 році. Надмасивна чорна діра розірвала на частини велику зірку, що спричинило викид енергії, еквівалентний чотирьомстам мільярдам сонячних світностей. Деталі цього дослідження, що підтверджують масштаб події, вже прийняті до друку в авторитетному виданні Monthly Notices of the Royal Astronomical Society.

Феномен ППР спрацьовує, коли зірка занадто близько наближається до надмасивної чорної діри. Приливні сили, що діють на зірку, розтягують її матеріал, перетворюючи його на потік, який потім формує акреційний диск навколо чорної діри. Ключові характеристики «Віппета» вражають: його енергетичний вихід значно перевищує будь-який відомий вибух наднової. Крім того, ударна хвиля, що утворилася, поширюється зі швидкістю, яка становить приблизно 20% від швидкості світла, або колосальні 215 мільйонів кілометрів за годину. За оцінками науковців, знищена зоря мала масу, можливо, утричі більшу за масу нашого Сонця, і, найімовірніше, належала до типу Вольфа-Райє.

У цьому знаковому дослідженні брали участь такі фахівці, як Деніел Перлі з Ліверпульського університету Джона Мурса. Для збору даних використовувалися потужності Zwicky Transient Facility (ZTF), космічного апарату НАСА Swift, а також Ліверпульського телескопа, розташованого на Канарських островах. Події припливного руйнування є надзвичайно цінним джерелом інформації про фізику чорних дір, зокрема про те, як саме вони збільшуються у масі. Результати роботи вказують на те, що зоряний матеріал розтягується у форму, яку образно називають «зоряними спагетті». Ця подія класифікована як імовірний представник класу «транзієнтів типу Cow» (LFBOT) завдяки її надвисокій температурі та інтенсивному рентгенівському випромінюванню. Це виділяє її на тлі прототипу AT 2018cow, підкреслюючи винятковість «Віппета».

Дослідники, серед яких Анна Хо з Корнелльського університету, зафіксували, що лише за перші 45 діб випромінювання перевищило енергію звичайної наднової у сто разів. Подальший аналіз, проведений за допомогою телескопа Кека на Мауна-Кеа, Гаваї, остаточно підтвердив: LFBOT живляться саме екстремальним припливним руйнуванням, а не стандартними механізмами наднової. Це кидає серйозний виклик чинним моделям, що описують фізику чорних дір. Науковці зіткнулися з новими загадками: виявлення гелію, який віддаляється від місця вибуху зі швидкістю 21 мільйон км/год, а також слабкі сліди водню та гелію у спектрах, зафіксованих через 35 днів. Ця подія, розташована на відстані 1,1 мільярда світлових років, відкриває унікальну можливість для вивчення процесів акреції на чорні діри, які зазвичай залишаються невидимими, адже чорна діра, ймовірно, була «сплячою» до цього моменту.

Таким чином, подія AT2024wpp, чи то «Віппет», стала справжнім космічним «шоу», яке дозволяє зазирнути у найекстремальніші куточки Всесвіту. Це не просто чергове спостереження; це ключовий момент для перевірки наших фундаментальних уявлень про гравітацію та еволюцію галактичних центрів. Астрономи продовжують моніторинг, сподіваючись розгадати всі таємниці цього неймовірного зоряного кінця.