Дефіцит натрію: Неочевидний ключ до розуміння ареалів африканських мегатравоїдних

Міжнародна когорта науковців, до якої увійшли фахівці з Університету Північної Аризони (NAU) та Міського університету Нью-Йорка (CUNY), виявила критично важливий, раніше недооцінений чинник, що визначає, де саме мешкають та яка щільність популяцій найбільших наземних ссавців Африки. Результати цього дослідження, опубліковані у престижному виданні «Nature Ecology & Evolution» у грудні 2025 року, зосереджені на доступності натрію, або звичайної кухонної солі, у рослинності континенту. Ендрю Абрахам, провідний автор роботи, наголосив, що в африканських екосистемах вміст натрію у рослинах може коливатися у тисячі разів, перетворюючи цей мінерал на справжній «дефіцитний товар» для диких травоїдних.

Для велетенських травоїдних тварин, таких як слони, носороги та жирафи, потреба у натрії — елементі, необхідному для функціонування нервової системи, скорочення м'язів та підтримки водно-сольового балансу — зростає значно, прямо пропорційно до їхньої маси тіла. Це остаточно підтверджує гіпотези: ризик нестачі натрію безпосередньо корелює з розміром тварини. При цьому для самих рослин цей мікроелемент не має такого життєво важливого значення. Дослідники змогли чітко визначити зони дефіциту, зіставивши деталізовані карти розповсюдження натрію у флорі з даними про щільність популяцій та результатами аналізу екскрементів тварин. Таким чином, виявлені раніше аномалії у розміщенні тварин тепер отримують вагоме наукове пояснення через призму мінерального голодування.

Виявлені закономірності чудово пояснюють специфічну геофагічну поведінку мегатравоїдних. Наприклад, слони в Кенії регулярно здійснюють тривалі міграції до печер, подібних до Кітум, розташованих на схилах вулкану Елгон. Там вони використовують свої бивні, щоб відколювати породи та ґрунт, багаті на натрій. Подібна поведінка, включно з поїданням солоного ґрунту з дна річок у лісах Конго, є прямою реакцією на нестачу необхідних мінералів у їхньому основному раціоні. Крім того, були зафіксовані випадки, коли горили вступали у сутички за найбільш засолені рослини, а стада гну, зебр та носорогів регулярно відвідують природні солончаки, простягаючись від Масаї-Мара до Калахарі.

Науковці висувають припущення, що саме цей фактор сольового дефіциту може слугувати поясненням відсутності багатьох видів мегатравоїдних у тих екологічно продуктивних, але бідних на натрій регіонах Західної Африки. Професор Крис Доуті, фахівець з екоінформатики з NAU, наголосив, що нестача натрію відіграє значну обмежувальну роль у чисельності цих гігантів. Ймовірно, це відбувається у взаємодії з іншими відомими факторами, такими як браконьєрство та низька родючість ґрунтів.

З погляду збереження природи, ці відкриття мають серйозні наслідки. Значна частина існуючих природоохоронних територій розташована у ландшафтах, де вміст натрію є низьким. Це, своєю чергою, може ненавмисно посилювати конфлікти між людьми та дикою природою. Тварини, які гостро потребують мінералів, змушені шукати джерела натрію ближче до людських поселень. У зв'язку з цим, науковці наполягають: фактор натрію має бути обов'язково врахований при плануванні нових заповідників та розробці стратегій управління популяціями, аби забезпечити довгострокову життєздатність популяцій мегатравоїдних.