Секвенування РНК мамонта Юка відкриває нові дані про біологію вимерлих видів

Науковці зі Стокгольмського університету та Шведського музею природничої історії 14 листопада 2025 року оприлюднили дослідження, у якому зафіксували успішне виділення та секвенування РНК, що є найстарішою відомою на сьогодні. Ця рибонуклеїнова кислота походить із решток самця шерстистого мамонта, відомого як Юка, знайденого у 2010 році на узбережжі річки Ойоґос-Яр у російській частині Далекого Сходу. Знахідка Юки, яка вразила наукову спільноту надзвичайно високим ступенем збереження, включаючи хутро та неушкоджені м'язові тканини, стала ключовою для безпрецедентного аналізу цієї стародавньої біомолекули.

Попередній світовий рекорд секвенування РНК належав зразку вовченяти віком 14 300 років, що робить нове відкриття майже втричі давнішим. Дослідницька група змогла ізолювати молекули РНК безпосередньо з м'язових волокон Юки, що дозволило отримати інформацію про активність генів у момент загибелі тварини. Аналіз виявив ознаки клітинного стресу, що підтверджує попередні припущення про те, що мамонт міг стати жертвою нападу печерних левів перед смертю. Це відкриття демонструє здатність РНК до виживання протягом десятків тисяч років за оптимальних умов збереження у вічній мерзлоті, кидаючи виклик усталеним уявленням про її надзвичайно швидку деградацію.

Провідний дослідник Еміліо Мармоль, який на час дослідження працював у Стокгольмському університеті, підкреслив, що ізоляція РНК надає значно глибше розуміння біології цих вимерлих гігантів у період їхнього активного життя. На відміну від ДНК, яка є повним генетичним кодом, РНК виступає як «виконавець», що копіює окремі рецепти та доставляє їх для синтезу білків, роблячи її інформативнішою щодо активних процесів у клітині. Аналіз також підтвердив, що Юка був самцем, спростувавши попередні гіпотези, засновані на зовнішніх анатомічних ознаках решток.

Результати дослідження, опубліковані у журналі Cell, відкривають нові горизонти для вивчення стародавніх організмів, пропонуючи відомості про патерни експресії генів у давно зниклих таксонах. Дослідження РНК дозволяє зазирнути у «останні миті життя мамонта», чого неможливо досягти лише за допомогою аналізу ДНК. Успіх підтверджує, що РНК може зберігатися протягом десятків тисяч років, що розширює інструментарій для вивчення біологічної історії вимерлих видів.