Частковий успіх місії на льодовику Туейтса: важливі дані отримано ціною втрати обладнання

Міжнародна наукова група, що проводила дослідження в районі льодовика Туейтса в Західній Антарктиді, відомого у всьому світі як «Льодовик Судного дня», змогла вперше в історії отримати прямі вимірювання безпосередньо з-під його основного масиву. Попри цей значний науковий прорив, місія завершилася лише частковим успіхом: стаціонарна система довгострокового моніторингу виявилася заблокованою в товщі льоду, що унеможливило її подальше використання в автоматичному режимі.

Дослідникам вдалося розгорнути мережу тимчасових вимірювальних приладів, які зафіксували надзвичайно бурхливі океанічні умови та активне проникнення порівняно теплих водних мас під крижаний панцир. Ці потоки відіграють ключову роль у підмиванні основи льодовика, що призводить до його інтенсивного танення. Дані були отримані безпосередньо біля лінії залягання льодовика — критичної зони, де лід відривається від морського дна і починає плавати. Площа цього гігантського льодовика співставна з розмірами всієї Великої Британії, що підкреслює масштаб загрози. Для досягнення результату вчені застосували передову технологію гарячого буріння, пробивши вертикальний ствол у кризі глибиною близько 1000 метрів.

На превеликий жаль, через складні погодні умови та динаміку льоду команда була змушена терміново евакуюватися, залишивши у свердловині масивну систему швартування. Ця установка була спеціально розроблена для дворічного безперервного моніторингу та збору наукових даних у реальному часі. Втрата цього цінного обладнання, найімовірніше, сталася через колосальну швидкість руху льодовика Туейтса, яка в пікові моменти може сягати дев'яти метрів на добу. Подібні польові операції в Антарктиді завжди супроводжуються високим ступенем ризику, оскільки вони вимагають бездоганної координації та ідеального збігу природних факторів протягом дуже короткого часового вікна.

Дана місія має фундаментальне значення для світової науки, оскільки повний колапс льодовика Туейтса, що вже зараз забезпечує 8% поточного підвищення рівня Світового океану, може призвести до його зростання ще на 65 сантиметрів. Хоча довгострокове обладнання було втрачено, первинні дані, які встигли отримати дослідники, вважаються ключовими для вдосконалення математичних моделей прогнозування глобальних кліматичних змін. Ці відомості дозволять вченим точніше оцінити швидкість танення льодовикового щита та підготуватися до можливих наслідків глобального потепління.

Ці масштабні дослідження здійснюються в межах Міжнародного співробітництва по льодовику Туейтса (ITGC) — глобальної ініціативи, що об’єднує зусилля понад сотні провідних науковців з усього світу. Втрачена система моніторингу була невід’ємною частиною спільної наукової програми США та Великої Британії, спрямованої на детальне вивчення стабільності Західно-Антарктичного льодовикового щита. Відомий океанограф Кіт Макінсон зауважив, що отримані перші прямі дані про теплі та швидкі потоки під «головним стовбуром» льодовика лише підтверджують теорію про те, що саме океан є головним чинником його нестабільності. Незважаючи на технічну невдачу, ці пілотні відомості мають надзвичайну наукову цінність для розробки стратегій майбутніх місій.

Контекст ситуації стає дедалі тривожнішим, оскільки льодовик Туейтса демонструє ознаки відступу вже понад вісімдесят років, а за останні три десятиліття темпи цього процесу значно прискорилися. Східна частина шельфового льодовика, яка тривалий час слугувала природною «підпіркою» для основного масиву, зараз демонструє стрімке зростання та поглиблення величезних тріщин. Це критично послаблює структуру льодовика та прискорює його сповзання у води моря Амундсена. Зважаючи на ці глобальні загрози, група інженерів з Кембриджського та Нью-Йоркського університетів пропонує розглянути радикальні геоінженерні рішення. Серед них — амбітний проєкт будівництва підводної «штори» довжиною 80 кілометрів і висотою близько 150 метрів, яка б могла фізично заблокувати доступ теплих океанічних течій до вразливої основи льодовика.

Хоча втрата обладнання є відчутним ударом для бюджету та графіку досліджень, науковці наголошують, що отримані результати виправдовують усі ризики. Кожна успішна спроба зазирнути під «Льодовик Судного дня» наближає людство до розуміння того, як швидко змінюватиметься берегова лінія континентів у найближчі століття. Подальші зусилля ITGC будуть зосереджені на розробці більш стійких до екстремальних умов систем моніторингу, здатних витримувати колосальний тиск та рух антарктичного льоду, забезпечуючи людство життєво важливою інформацією для адаптації до кліматичної кризи.