Морські органи стежать за переміщенням альбіноса горбатого кита Сіяле біля узбережжя Нового Південного Уельсу

Морські регулюючі органи здійснюють пильне спостереження за переміщеннями Сіяле, справжнього альбіноса горбатого кита, після нещодавнього візуального контакту поблизу Крестент-Хед у Новому Південному Уельсі, Австралія. Ця особина, що належить до родини Смугачевих (Megaptera novaeangliae), є одним із небагатьох підтверджених випадків справжнього альбінізму серед горбатих китів у світі, що привертає значну увагу науковців та природоохоронних організацій.

Горбаті кити відомі своєю міграційною поведінкою, і поява такого рідкісного генетичного явища акцентує увагу на необхідності збереження морських екосистем. Сіяле вперше привернула увагу громадськості як дитинча у водах Тонги під час сезону розмноження 2024 року, що вказує на її молодий вік та важливість подальшого моніторингу її розвитку. Спостереження біля узбережжя Нового Південного Уельсу було зафіксовано у суботу, 10 січня 2026 року, неподалік від орієнтира Малий Ноббі, хоча з того часу нових даних про її місцезнаходження не надходило.

Справжній альбінізм, на відміну від лейкізму, характеризується повною відсутністю пігменту меланіну, що візуально виділяє Сіяле серед інших китів. Ця генетична особливість є надзвичайно рідкісною у популяції горбатих китів. Для забезпечення безпеки цієї рідкісної морської ссавця продовжує діяти зона відчуження для суден на відстані 500 метрів навколо потенційного місця перебування кита, що є стандартним заходом. Історично подібні обмеження застосовувалися до інших відомих білих китів, зокрема Мігалу, якого вперше помітили біля Австралії у 2012 році.

Влада рішуче закликає громадськість утримуватися від спроб наблизитися до Сіяле, натомість вимагаючи негайно повідомляти про будь-які нові спостереження відповідним організаціям, зокрема ORRCA або NPWS. Поява білих китів, як-от Сіяле, надає біологічній науці цінні дані, оскільки це дає можливість дослідити стабілізацію та продовження цієї унікальної генетичної ознаки у популяції. Дослідження міграційних шляхів та поведінки таких особин допомагає краще зрозуміти адаптаційні механізми та генетичне різноманіття виду. Подібні спостереження, як у випадку з Мігалу, якого бачили у 2015 році біля Квінсленда, підтверджують, що узбережжя Австралії є важливим міграційним коридором для цих тварин.

Подальше спостереження за Сіяле може надати науковцям цінні дані про виживання та соціальну інтеграцію особин з екстремальними пігментаційними особливостями у дикій природі. Збереження цього генетичного явища, яке є частиною еволюційної історії китоподібних, підкреслює важливість природоохоронних зусиль у регіоні. Забезпечення недоторканості міграційного шляху Сіяле залишається пріоритетом для морської охорони здоров'я регіону.