Філологічна основа міфології Середзем'я Дж. Р. Р. Толкіна

Незгасна привабливість світів, створених Джоном Рональдом Руелом Толкіном, ґрунтується на його подвійній ролі видатного мрійника та надзвичайно скрупульозного філолога. Толкін, який обіймав професорські посади в Університеті Лідса, а згодом в Оксфордському університеті, викладав низку дисциплін, включаючи давньоанглійську, середньоанглійську, давньоскандинавську та готську мови, а також германську філологію. Його академічна діяльність, зокрема вивчення етимології германських слів, що починалися на букву W в Оксфорді після повернення з війни, безпосередньо формувала основу його літературного всесвіту.

Світ Середзем'я переважно матеріалізувався через його унікальні, високо кодифіковані та складні штучні мови, такі як квенья та синдарин. Еволюція цих лінгвістичних систем стала каталізатором для виникнення окремої, детально прописаної Історії, що містила власні легенди та міфічних персонажів, простежуючи шлях від «Гобіта» до епопеї «Володар перснів». Філолог Том Шиппі, який сам викладав у Лідсі, де Толкін починав кар'єру, у своїй праці «Дорога в Середзем'я» (1982) детально аналізує цей творчий метод «творення на основі філології».

Натхненням для монументального твору послужили скандинавські саги та англосаксонські епоси. Зокрема, «Сага про Вьольсунґів» надала прототип для Кольца Всевладдя, а «Старша Едда» стала джерелом для імен гномів та образу чарівника, до якого належить і ім'я Ґендальфа. Дракон Смауґ має паралелі з Фафніром. Дослідники також відзначають вплив артуріанського циклу, хоча сам Толкін заперечував прямий зв'язок, знаходячи паралелі між «Береном і Лутіен» та валлійською казкою «Кілух і Олвен».

У 1960-х роках творчість Толкіна набула нового значення, ставши основою для поширення контркультурних ідей, де сили темряви метафорично асоціювалися із застарілою політичною системою. Сам автор був розчарований таким сприйняттям, оскільки його погляди схилялися до свободолюбного лібералізму. Водночас, його твори, що відображали боротьбу добра зі злом, яке він бачив під час Першої світової війни, продовжували надихати.

Син письменника, Крістофер Руел Толкін, який народився у Лідсі у 1924 році, відіграв ключову роль у систематизації батьківських чернеток, зокрема уклавши «Сильмариліон». Товариство Толкіна (The Tolkien Society), засноване для плекання спадщини, підтримує наукові пошуки вже понад сорок років після смерті автора у 2002 році. Спадщина Толкіна залишається живою завдяки рольовим іграм, онлайн-спільнотам та численним творчим роботам, натхненним його сагою, що продовжує надихати у 2026 році.