Китай резервує орбітальний простір: заявка на 203 000 супутників кидає виклик домінуванню Starlink

Наприкінці грудня 2025 року Китайська Народна Республіка ініціювала масштабний регуляторний процес, подавши до Міжнародного союзу електрозв’язку (МСЕ) пакет документів на розгортання колосального супутникового угруповання. Згідно з планами, до середини 2030-х років на орбіту може бути виведено близько 203 000 апаратів. Цей обсяг суттєво перевищує навіть найсміливіші амбіції компанії SpaceX та її діючої мережі Starlink, що свідчить про новий етап глобальних космічних перегонів за технологічне лідерство.

Левову частку цих заявок, а саме на 193 428 супутників, оформив нещодавно створений Інститут радіоспектрального використання та технологічних інновацій (RSDTII). Ця установа була офіційно зареєстрована в провінції Хебей 30 грудня 2025 року — лише через добу після фактичного відправлення документів до МСЕ. Заявки під кодовими назвами CTC-1 та CTC-2 передбачають створення двох сегментів по 96 714 супутників кожен, які будуть розподілені між 3 660 орбітальними площинами. Експерти розглядають цей крок як стратегічну спробу забронювати пріоритетні дати для координації частот, що створює серйозні адміністративні та технічні перешкоди для SpaceX, а не як план негайного запуску всієї кількості апаратів.

Такий регуляторний маневр відбувається на тлі загострення глобальної боротьби за обмежені ресурси низької навколоземної орбіти та радіочастотний спектр, де пріоритет часто закріплюється за першим заявником. Пекін неодноразово висловлював стурбованість через перевантаженість космосу, спричинену стрімким розширенням Starlink. Станом на середину лютого 2026 року SpaceX вже перетнула позначку в 10 000 активних супутників, демонструючи вражаючу операційну перевагу. Для порівняння, проект Amazon Leo (Project Kuiper) на той час мав лише трохи більше 200 апаратів, що підкреслює домінуюче становище американського приватного сектора на поточному етапі.

Юридичні аналітики та технічні експерти зазначають, що подібні «паперові» супутники змушують західних інженерів проектувати майбутнє обладнання з урахуванням потенційного «шуму» та завад від китайських мереж. Це може суттєво вплинути на загальну продуктивність американських систем зв'язку в довгостроковій перспективі. Хоча поточні пускові потужності Китаю поки не відповідають заявленим амбіціям у 203 000 апаратів, країна активно розвиває інші національні мегасузір’я. Серед них — державний проект «Гован» та підтримуваний владою Шанхаю «Цяньфань», кожен з яких планує вивести понад 10 000 супутників, формуючи потужну альтернативу західним мережам.

Цей крок чітко підкреслює довгострокову національну стратегію Китаю щодо забезпечення ресурсами в космічній економіці майбутнього. Поки компанія SpaceX отримує дозволи від Федеральної комісії зі зв'язку США (FCC) на додаткові 7 500 супутників другого покоління до 2031 року, китайські заявки CTC-1 та CTC-2 націлені на резервування простору для угруповань наступного покоління. Регуляторне поле МСЕ перетворюється на арену для непрямого, але високостратегічного протистояння в освоєнні навколоземного простору, де кожен поданий документ має вагу вагомого геополітичного аргументу.