Поразка в «Медісон-сквер-гарден» від «Атланти» оголила стару вразливість нової системи Майка Брауна. Доки Джейлен Брансон та Карл-Ентоні Таунс знаходяться на майданчику, «Нікс» мають вигляд претендента на фінал Сходу. Але варто їм обом піти за рушниками, як карета перетворюється на гарбуз. <\/p>
У другому матчі ми побачили класичний приклад «провальної ротації». Браун спробував дати лідерам синхронний відпочинок на початку другої чверті. Результат? Атакувальний рейтинг команди обвалився до рівня аутсайдерів G-ліги. Без плеймейкінгу Брансона та простору, який створює KAT, лава запасних «Нью-Йорка» перетворилася на хаотичний набір гравців, котрі не знають, куди подіти м'яч. <\/p>
Чому Майк Браун досі не вдався до жорсткого «стеггерінгу» — розведення ігрового часу своїх зірок? <\/p>
У регулярному чемпіонаті глибина складу дозволяла такі експерименти. Однак плей-оф — це час хірургічної точності. «Атланта» Квіна Снайдера миттєво розпізнає слабкість і карає за відсутність елітного творця гри на майданчику. Кожне володіння у ці «порожні» хвилини зараз коштує «Нью-Йорку» переваги власного майданчика. <\/p>
Рішення лежить на поверхні, і Браун про нього знає. Хтось із дуету — або Брансон, або Таунс — має перебувати на паркеті протягом усіх 48 хвилин. Це не просто питання очок, це питання контролю темпу. Таунс як «пойнт-центр» здатен ефективно цементувати гру другої п'ятірки, надаючи Брансону необхідні 4-5 хвилин перепочинку. <\/p>
Чи зможуть «Нікс» переналаштуватися до того, як серія переїде в Джорджію? Ймовірно, так. Майк Браун завжди славився вмінням адаптуватися в ході серії. У перспективі це тактичне корегування не лише врятує серію проти «Гокс», а й загартує команду перед імовірною зустріччю із «Селтікс». <\/p>
Чи готові вболівальники «Нікс» до того, що їхні лідери гратимуть по 42 хвилини в кожному матчі? У сучасному баскетболі це єдиний шлях до чемпіонських перснів. <\/p>
