Астрономи зафіксували незрозумілий потужний ударний фронт навколо білого карлика RXJ0528+2838

За допомогою потужного Дуже великого телескопа (VLT), що належить Європейській південній обсерваторії, група астрономів зафіксувала надзвичайне космічне явище — чітко виражену дугову ударну хвилю навколо білого карлика RXJ0528+2838. Ця згасла зірка розташована на відстані приблизно 730 світлових років від Землі, перебуваючи в межах сузір'я Візничого. Сама по собі дугова ударна хвиля виглядає як вигнута структура з космічної матерії, яка виникає в момент, коли інтенсивні потоки речовини, що вириваються із зірки, стикаються з розрідженим міжзоряним газом, створюючи ефектний фронт зіткнення.

Науковці класифікують RXJ0528+2838 як короткоперіодичну полярну змінну, що входить до ширшої категорії катаклізмічних змінних зірок. Цей об'єкт здійснює свій рух навколо галактичного центру в тісному тандемі з компаньйоном, який за своїми фізичними параметрами подібний до нашого Сонця. Згідно з усталеними астрофізичними моделями, білий карлик у такій системі зазвичай має формувати аккреційний диск, який слугує джерелом для потужних викидів. Проте RXJ0528+2838 демонструє аномальну поведінку: у нього повністю відсутні ознаки такого диска. Детальний звіт про це відкриття був опублікований у авторитетному науковому виданні Nature Astronomy 12 січня 2026 року, що спровокувало активні дискусії серед провідних експертів галузі.

Аналіз зібраних даних вказує на те, що потужний потік речовини, відповідальний за формування цієї гігантської структури, залишається активним протягом неймовірно тривалого часу — щонайменше 1000 років. Дослідницька група, яку очолює Сімона Скарінджі з Даремського університету, запропонувала гіпотезу для пояснення цього феномену. Вчені вважають, що надзвичайно сильне магнітне поле білого карлика здатне перехоплювати матеріал від зірки-супутника та спрямовувати його безпосередньо на поверхню, оминаючи етап формування аккреційного диска. Полярні зірки, до яких належить цей об'єкт, відомі своїми колосальними магнітними полями, напруженість яких сягає від 10 до 80 мільйонів гаус, що теоретично робить такий механізм захоплення можливим.

Проте сучасні вимірювання ставлять під сумнів достатність лише магнітного поля для підтримки такої масштабної ударної хвилі протягом цілого тисячоліття. Співавтор дослідження Крістіан Ілкевич зауважив, що цей потужний відтік речовини, виходячи з нашого теперішнього розуміння фізики, «взагалі не повинен існувати». Доктор Ноель Кастро Сегура з Університету Воріка припустив, що це відкриття вказує на існування нового, раніше невідомого каналу втрати енергії. Такий механізм міг би допомогти вченим усунути розбіжності в існуючих моделях еволюції подвійних зоряних систем. Масштаби виявленої структури вражають уяву: дугова ударна хвиля простягається в космосі на відстань, що у 3800 разів перевищує дистанцію між Землею та Сонцем.

Факт існування стабільного та потужного витоку матерії від білого карлика за відсутності аккреційного диска є серйозним емпіричним викликом для загальноприйнятих теорій зоряної еволюції. Зараз дослідники зосереджені на пошуку аналогічних космічних систем у нашому Чумацькому Шляху, щоб визначити, чи є RXJ0528+2838 рідкісним винятком, чи такі об'єкти просто залишалися непоміченими через недосконалість методів спостереження. Необхідність введення в науковий обіг додаткового, поки що невідомого джерела енергії підкреслює суттєві обмеження поточних моделей у поясненні тривалості та інтенсивності подібних дугових ударних хвиль.