Астрономи вперше точно визначили масу планети-сироти завдяки скоординованим спостереженням Gaia

Міжнародна команда астрономів здійснила історичний прорив: вони вперше змогли безпосередньо та з високою точністю виміряти масу вільно блукаючої планети, яка не прив'язана до жодної материнської зірки і мандрує просторами Чумацького Шляху. Деталі цього значущого досягнення, що відкриває нові горизонти у вивченні екзопланет, вийшли друком у науковому виданні Science на початку січня 2026 року. Це відкриття виводить дослідження за межі суто статистичних оцінок. Подія, яка уможливила це вимірювання, була зафіксована ще у травні 2024 року та отримала подвійне кодове позначення: KMT-2024-BLG-0792/OGLE-2024-BLG-0516, що свідчить про її реєстрацію двома незалежними наземними оглядами.

Цей космічний об'єкт розташований досить близько до центру нашої Галактики, на відстані близько 10 000 світлових років від Землі. Головною перешкодою, яку вдалося подолати вченим, було усунення так званої «дегенерації маси та відстані». Ця проблема раніше не дозволяла точно визначити параметри вже виявлених кандидатів у планети-вигнанці. Команда дослідників, якою керував професор Субо Дун із Пекінського університету, скористалася унікальною нагодою: одночасним моніторингом події космічним телескопом Gaia Європейського космічного агентства (ЄКА) спільно з наземними обсерваторіями KMTNet та OGLE. Таке потрійне узгодження спостережень дозволило виміряти паралакс ефекту мікролінзування, використовуючи різницю у позиціях спостерігачів на Землі та на орбіті апарата Gaia.

Виміряна безпосередньо маса цієї «планетарної сироти» виявилася порівнянною з масою планети Сатурн. Якщо перевести це у більш звичні одиниці, це становить приблизно 22% від маси Юпітера або близько 70 мас нашої планети Земля. Така маса дає вагомі підстави вважати, що об'єкт сформувався у протопланетному диску навколо зірки, а не виник шляхом самостійного гравітаційного колапсу, як це відбувається з більш масивними коричневими карликами. Професор Субо Дун підкреслив, що цей результат підтверджує теоретичні припущення про те, що Чумацький Шлях просто кишить «орфанними» екзопланетами, які були витіснені зі своїх первісних систем унаслідок потужних гравітаційних взаємодій.

Протягом останнього десятиліття було ідентифіковано близько дюжини потенційних планет-ізгоїв, проте їхні справжні характеристики залишалися предметом наукових суперечок через неможливість точного визначення дистанції до них. Це ж відкриття остаточно знімає невизначеність, яка раніше змушувала класифікувати ці об'єкти у масовому діапазоні, де було незрозуміло, чи є вони планетами, чи маломасивними коричневими карликами. Підтвердження планетарного статусу об'єкта, що перевищує масу Землі, суттєво зміцнює гіпотезу про те, що кількість планет-сиріт у нашій Галактиці може навіть перевищувати кількість зірок.

Перспективи розвитку цієї галузі астрономії виглядають надзвичайно оптимістично, оскільки методика, успішно апробована у цьому дослідженні, буде масштабована для майбутніх космічних місій. Очікується, що запуск орбітального телескопа Ненсі Грейс Роман від NASA, запланований на період між кінцем 2026 та травнем 2027 року, дозволить виявити сотні подібних планет. Крім того, Китайська Народна Республіка активно розробляє власну місію «Земля 2.0», запуск якої намічено на 2028 рік, і вона також включатиме пошук планет-вигнанців за допомогою техніки мікролінзування як одне з ключових наукових завдань.