Квіти Левового Зіва Збільшують Обсяг та Цукристість Нектару У Відповідь на Дзижчання Бджіл

Останні наукові здобутки переконливо доводять, що деякі представники рослинного світу здатні активно реагувати на звукові подразники. Це відкриття змушує переглянути усталені уявлення про рослини як про виключно інертні організми. Дослідження, яким керувала професор Франческа Бареберо з Туринського університету, було опубліковано у 2025 році. Фокусом роботи стали квіти левового зіва (рід *Antirrhinum*).

Вчені встановили дивовижний факт: ці рослини можуть підвищувати концентрацію цукру у своєму нектарі лише за кілька хвилин після того, як фіксують імітацію бджолиного дзижчання. Це свідчить про надзвичайно швидку фізіологічну перебудову, що є справжньою родзинкою у світі ботаніки.

Адаптивна відповідь рослини запускається через механічну вібрацію квітки, яка виникає при реєстрації специфічних звукових частот. Цей процес активує швидкі зміни в експресії генів, відповідальних за транспортування цукрів. Хоча попередні роботи, наприклад, дослідження вечірньої примули (*Oenothera drummondii*), вже натякали на роль акустичного сприйняття, нинішнє дослідження демонструє більш пряму та миттєву фізіологічну перебудову.

На молекулярному рівні команда зафіксувала змінену активність генів, які регулюють як синтез, так і перенесення цукрів, у відповідь на звуки бджіл-запилювачів виду *Rhodanthidium sticticum*. Ця реакція призвела не лише до зростання рівня цукру, але й до збільшення загального обсягу виділеного нектару. Професор Бареберо припускає, що здатність рослин розрізняти віброакустичні сигнали корисних запилювачів від сигналів так званих «викрадачів нектару» є важливою еволюційною стратегією для оптимізації розподілу цінних ресурсів.

Природа механізму, за допомогою якого рослини сприймають звук, досі залишається предметом наукових дискусій. Однак дослідники схиляються до думки, що задіяні механорецептори — спеціалізовані клітини, чутливі до механічних впливів, зокрема до вібрації. По суті, квіти можуть функціонувати як своєрідні органи слуху, реагуючи на звукові хвилі, особливо ті, що потрапляють у частотний діапазон, притаманний бджолам.

Дослідницька група, до складу якої увійшли фахівці з Іспанії та Австралії, застосувала найсучасніші технології запису, щоб точно зафіксувати тонкі вібраційні сигнали, які випромінюють бджоли. Це дозволило їм провести надзвичайно точні вимірювання.

Експериментальні дані чітко показали, що реакція на звуки саме запилювачів є частотно-специфічною. Вона не виникає у відповідь на фоновий шум чи звуки інших комах, які не здійснюють запилення. Це відкриває захопливі перспективи для агропромислового сектору: у майбутньому штучна імітація бджолиного дзижчання може стати цілком екологічно чистим методом підвищення ефективності запилення комерційних культур. Ці висновки значно розширюють наше розуміння того, як рослини взаємодіють із довкіллям, враховуючи як біотичні, так і абіотичні фактори, такі як вітер чи температура.

Продемонстрована настільки швидка та цілеспрямована фізіологічна перебудова, безпосередньо пов'язана з репродуктивним успіхом, яскраво підкреслює складність акустичної екології рослинного світу. Науковці продовжують ретельно аналізувати, чи спрямовані ці зміни у нектарі виключно на залучення найбільш ефективних запилювачів, як-от *Rhodanthidium sticticum*, чи вони також можуть збільшити інтерес з боку тих, хто лише «краде» нектар. Підтвердження вибірковості цієї реакції зміцнить нову парадигму активної участі рослин у ко-еволюційних процесах зі своїми запилювачами.