Перегляд метрик старіння вимагає перебудови підходів у дослідженнях довголіття

Систематичний огляд наукової літератури закликає геронтологічну спільноту до фундаментальної перебудови методів вимірювання біологічного старіння. Автори огляду стверджують, що загальноприйняті проксі-показники часто змішують справжні траєкторії старіння з фізіологічними ефектами, які є незалежними від хронологічного віку. Ця методологічна проблема є ключовою для геронтології, оскільки неточні метрики можуть спотворювати оцінку ефективності нових терапевтичних втручань, спрямованих на продовження здорового життя.

Необхідність верифікації методологій підкреслюється дослідженнями, зокрема тими, що проводяться в Україні Інститутом геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова НАМН України, які зосереджені на розробці більш точних формул оцінки біологічного віку на основі неповних даних. Фахівці наголошують, що продовження тривалості життя часто є результатом успішного націлювання на конкретні патології, що обмежують життя, а не на уповільнення загального процесу старіння. Аналіз причин смертності серед столітніх людей, де домінує серцево-судинна патологія, свідчить про відсутність смерті від «чистого» старіння.

Крос-видовий аналіз демонструє чіткі «вузькі місця» смертності у різних організмів: рак у мишей, серцево-судинні захворювання у макак та відмова органів у безхребетних. Дослідження, проведені, наприклад, Університетом Піттсбурга, виявили кров'яні маркери, пов'язані зі здоровим чи прискореним старінням, що дозволяє передбачити біологічний вік незалежно від хронологічного. Водночас, огляд критично оцінює впливові «годинники старіння», вказуючи на їхню переважно кореляційну природу, яка може прогнозувати вік, але не завжди відображає причинно-наслідкові механізми.

У вітчизняних наукових працях, зокрема у монографії, що фінансувалася НАМН України, представлено теоретичні та експериментальні дослідження біологічного віку людини з використанням нейромережних алгоритмів для оцінки ризику вікової патології. Це підтверджує, що сучасні підходи, як-от визначення біологічного віку на основі кількісних біомаркерів, вимагають високої точності та інформативності. Крім того, ставиться під сумнів доказова база для концепції «хартсманнів старіння», оскільки значний відсоток підтверджуючих досліджень не включав молоді когорти, що унеможливлює розрізнення між справжнім уповільненням старіння та зсувом базових показників.

Дослідники наполегливо рекомендують нові дизайни експериментів, які обов'язково включатимуть як молоді, так і старі групи, що отримують втручання. Це дозволить чітко розмежувати ефекти уповільнення темпу, що відповідає справжньому антистарінню, від ефектів базового покращення, що є симптоматичним полегшенням. Переосмислення метрик є критичним кроком для спрямування досліджень довголіття на справжні механізми, а не на їхні вторинні прояви, що також відповідає філософії активного старіння, визначеній у Мадридському міжнародному плані дій з питань старіння, ухваленому у квітні 2002 року.