Іран заявляє про готовність до дипломатичного врегулювання ядерного питання зі США

У п’ятницю, 20 лютого 2026 року, міністр закордонних справ Ірану Сейєд Аббас Арагчі виступив із важливою заявою, підтвердивши стратегічну готовність Тегерана до дипломатичного розв'язання ядерної суперечки зі Сполученими Штатами. Цей виступ відбувся за підсумками другого раунду непрямих консультацій, які пройшли в Женеві 17 лютого 2026 року. За словами Арагчі, під час зустрічі сторонам вдалося досягти помітного прогресу у формуванні переліку «керівних принципів», що мають стати фундаментом майбутніх домовленостей. Глава іранської дипломатії висловив стриманий оптимізм щодо можливості досягнення компромісу, який би задовольнив інтереси обох сторін. Водночас він наголосив на неприпустимості військового сценарію, попередивши, що будь-яка силова ескалація матиме руйнівні наслідки для безпеки всього Близькосхідного регіону. Також було анонсовано, що протягом найближчих двох-трьох днів іранська сторона надасть американським переговорникам офіційну письмову пропозицію у вигляді конкретного проєкту угоди.

На тлі активізації дипломатичних каналів Вашингтон продовжує посилювати військово-політичний тиск на іранське керівництво. Президент США Дональд Трамп, який офіційно вступив на посаду на другий термін 20 січня 2025 року, встановив для Тегерана надзвичайно стислі терміни — лише 10–15 днів для укладання «значущої угоди». Американський лідер попередив, що в разі провалу переговорного процесу на Іран чекають «серйозні наслідки». Ці погрози підкріплюються масштабним розгортанням збройних сил США в регіоні. Зокрема, на Близькому Сході вже перебуває авіаносна ударна група на чолі з кораблем «Авраам Лінкольн», а найближчим часом очікується прибуття другої групи під проводом USS Gerald R. Ford. Військові експерти зазначають, що така концентрація американської авіації та флоту є найпотужнішою з моменту вторгнення в Ірак у 2003 році, що свідчить про серйозність намірів Білого дому.

Попри певний прогрес, ключовим пунктом розбіжностей залишається питання збагачення урану на іранських об'єктах. Сейєд Аббас Арагчі зауважив, що під час останніх раундів консультацій американська сторона нібито не вимагала негайного та повного припинення збагачення, зосередившись на впровадженні «заходів зі зміцнення довіри». Однак ці слова дисонують із публічною риторикою президента Трампа, який раніше неодноразово закликав до повної відмови Ірану від ядерних технологій. Ситуація додатково ускладнилася 17 лютого 2026 року, коли Верховний лідер Ірану Алі Хаменеї публічно відкинув будь-які вимоги Вашингтона щодо обмеження рівня збагачення урану та згортання національної програми розробки балістичних ракет. Така позиція духовного лідера створює серйозний ідеологічний бар'єр для дипломатів, які намагаються знайти точки дотику.

Другий раунд переговорів у Женеві, організований за посередництва Оману, виявився значно предметнішим за першу зустріч, що відбулася 6 лютого в Маскаті. До складу американської делегації увійшли впливові фігури: спецпосланник Стів Віткофф та радник президента Джаред Кушнер, що підкреслює високий рівень пріоритетності цього питання для адміністрації Трампа. Іранську сторону представляв Арагчі, а до технічних консультацій долучився генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Гроссі, який опікувався питаннями верифікації та контролю за ядерними об'єктами. Фахівці зазначають, що перехід до обговорення таких складних тем, як механізм поетапного зняття економічних санкцій та технічна конфігурація обмежень, свідчить про початок реальної «текстової роботи» над угодою. Втім, це ще не означає гарантованого успіху, оскільки диявол криється в деталях.

Загальна ситуація навколо іранського питання залишається вкрай нестабільною. За оцінками високопосадовців Білого дому, ймовірність переходу до «кінетичних дій» у разі краху дипломатичних зусиль становить близько 90 відсотків протягом найближчих кількох тижнів. Напруженість підживлюється спогадами про події червня 2025 року, коли США та Ізраїль завдали серії спільних ударів по ядерній інфраструктурі Ірану. Крім того, внутрішня ситуація в Ісламській Республіці залишається складною: з кінця грудня 2025 року в країні тривають масові антиурядові протести, під час яких, за офіційними даними іранської влади, загинуло 3 117 осіб. Хоча Тегеран демонструє певну гнучкість у ядерному питанні, він категорично відмовляється включати до порядку денного свою оборонну ракетну програму. Таким чином, події 20 лютого 2026 року демонструють хитку рівновагу між надією на мир і реальною загрозою масштабного збройного конфлікту.