У той час як традиційні переговори в рамках Світової організації торгівлі (СОТ) щодо масштабного оновлення торговельних правил і надалі буксують, Сполучені Штати разом із групою ключових партнерів активно просувають альтернативний шлях врегулювання цифрової торгівлі. Замість того, щоб очікувати на одностайну згоду всіх 164–166 членів СОТ, вони роблять ставку на плюрилатеральний формат — «Спільну ініціативу з електронної комерції» (JSI), до якої вже долучилися понад 60 держав, зокрема країни Європейського Союзу, Японія, Австралія та інші. Цей формат дає змогу зацікавленим сторонам узгоджувати правила на випередження та поступово впроваджувати їх у національне й регіональне законодавство, залишаючи іншим членам СОТ можливість приєднатися пізніше.
Суть такого підходу полягає у створенні плюрилатерального механізму, який не потребує консенсусу абсолютно всіх держав — членів СОТ. Подібні угоди вже застосовувалися раніше у сферах державних закупівель та торгівлі послугами, проте у випадку з електронною комерцією ставки є надзвичайно високими, оскільки цифрова економіка дедалі сильніше впливає на глобальні ланцюги постачання та міжнародний товарообіг. При цьому учасники JSI не відкидають загальну систему СОТ, а радше вибудовують паралельний правовий каркас для тих, хто готовий рухатися вперед швидше.
Основні розбіжності, що стоять на заваді глобальному консенсусу, стосуються транскордонних потоків даних, вимог щодо локалізації серверів та оподаткування цифрових послуг. США та їхні партнери обстоюють максимально відкритий режим, який би обмежував запровадження мит та інших бар'єрів для цифрової торгівлі. Водночас Китай та низка країн, що розвиваються, побоюються, що жорсткі правила позбавлять їх елементарного регуляторного суверенітету та створять перешкоди для розвитку власних технологічних платформ і цифрових ринків.
Ця ініціатива відображає ширшу тенденцію: зростаюче розчарування у здатності традиційних багатосторонніх інституцій оперативно реагувати на трансформації у світовій економіці. Замість багаторічного очікування консенсусу в межах СОТ, ключові гравці все частіше обирають формати з обмеженим колом учасників, де про нові правила домовитися значно простіше. Однак подібний підхід посилює ризики фрагментації торговельної системи: якщо кількість таких паралельних «об’їзних шляхів» навколо СОТ зростатиме, загальний правовий порядок у глобальній торгівлі може похитнутися.
У практичній площині важливий етап настав у березні 2026 року: після багаторічної перерви термін дії мораторію СОТ на застосування мит до електронних передач даних закінчився, а одностайного рішення про його продовження ухвалено не було. У результаті країни отримали право запроваджувати мита на цифрові послуги та інтернет-товари, якщо самі вирішать, що це відповідає їхнім національним інтересам. За таких умов учасники Спільної ініціативи з електронної комерції активізували роботу над текстом угоди, уже інтегруючи її положення у внутрішні та регіональні правові акти, а також обговорюючи подальший розвиток формату в межах майбутніх міністерських конференцій СОТ.
Доля цього процесу значною мірою залежатиме від того, чи вдасться знайти компроміс між вимогами відкритості цифрового ринку та необхідністю врахування інтересів економік, що розвиваються. Якщо такий баланс буде знайдено, електронна комерція отримає стійкішу правову базу, здатну стимулювати зростання торгівлі в постпандемічний період. У ширшій перспективі такі кроки свідчать про те, що глобальна торговельна система переживає перехід від суворого багатостороннього консенсусу до змішаної моделі, яка поєднує плюрилатеральні формати зі збереженням базових принципів СОТ — недискримінації та прозорості. Без цього загроза фрагментації світової економіки справді зростатиме.
