В Єревані відбувся саміт, який експерти вже називають історичним поворотом у зовнішній політиці Вірменії. Представники Європейського Союзу зустрілися з керівництвом держави у період значного охолодження відносин із Росією. Ця подія є не просто формальністю, а відображенням докорінної зміни геополітичних пріоритетів Єревана.
Витоки цих трансформацій криються у нещодавніх конфліктах навколо Нагірного Карабаху. Після подій 2020 року та особливо 2023-го, коли сили Азербайджану встановили контроль над регіоном, Москва не надала тієї підтримки, на яку розраховувала Вірменія. Розчарування в ОДКБ спонукало вірменське керівництво до активнішого пошуку союзників на Заході, зокрема через інститути Євросоюзу.
На саміті обговорювали не лише питання торгівлі та інвестицій, а й зміцнення демократичних інститутів, боротьбу з корупцією та потенційне зближення у сфері безпеки. ЄС вбачає у Вірменії важливого партнера для підтримки стабільності на Південному Кавказі, пропонуючи натомість економічні преференції та політичну підтримку. Для Єревана це можливість зменшити залежність від свого єдиного донедавна стратегічного союзника.
Уявіть собі мандрівника, який тривалий час ішов знайомою стежкою, аж поки вона не обірвалася над прірвою. Замість того щоб зробити фатальний крок, він повертає в бік іншої дороги — ширшої та яснішої. Сьогодні Вірменія перебуває саме в такому стані: колишні безпекові гарантії виявилися ілюзорними, тож країна шукає нові опори, намагаючись при цьому не спалювати за собою всі мости.
Однак цей перехід буде вкрай непростим. Економіка Вірменії залишається глибоко інтегрованою з російською — від грошових переказів заробітчан до постачання енергоносіїв. Оскільки будь-які різкі кроки можуть спричинити внутрішні потрясіння, уряд прем’єр-міністра Нікола Пашиняна діє обережно, поєднуючи критичну риторику на адресу Москви із прагматичним збереженням ділових зв’язків.
У глобальному вимірі цей саміт ілюструє, як держави регіону змушені адаптуватися до тектонічних зсувів у розстановці сил. Європа пропонує шлях розвитку, що ґрунтується на чітких правилах і співробітництві, тоді як традиційні альянси з Росією втрачають свою привабливість. Час покаже, наскільки життєздатним і незворотним виявиться цей новий зовнішньополітичний курс.
