Рекордний космічний викид: телескоп «Габбл» зафіксував найшвидший та найдовший зоряний джет від протозірки IRAS 18162-2048

У січні 2026 року космічний телескоп «Габбл» надав астрономічній спільноті унікальні високодеталізовані дані, що стосуються процесів екстремального зореутворення у глибокому космосі. У центрі наукової уваги опинилося масштабне виверження, яке походить від протозірки IRAS 18162-2048. Цей об'єкт є наймасивнішим у межах молекулярної хмари L291, розташованої в сузір'ї Стрільця на відстані приблизно 5500 світлових років від нашої Сонячної системи.

Зафіксований потік газу, відомий як зоряний джет, встановив абсолютний рекорд швидкості серед усіх відомих досі протозоряних витоків. Окремі фрагменти цієї космічної структури рухаються зі швидкістю, що перевищує 1000 кілометрів на секунду, що еквівалентно приблизно 3,5 мільйона кілометрів на годину. Окрім вражаючої швидкості, цей джет визнано найдовшим серед усіх задокументованих: він простягається на 32 світлові роки, що у вісім-десять разів перевищує діаметр усієї Сонячної системи. Такі полярні течії, що викидаються вздовж осі обертання, є характерними для багатьох молодих зірок, проте масштаби явища в системі IRAS 18162-2048 є дійсно безпрецедентними.

Протозірка IRAS 18162-2048 має масу, яка оцінюється приблизно у 20 мас Сонця, що робить її яскравим прикладом масивної молодої зірки, розвиток якої суттєво відрізняється від еволюції менш масивних аналогів. Загальна світність цього космічного об'єкта сягає вражаючих 17 000 сонячних світностей. На зображеннях, отриманих за допомогою «Габбла», чітко проглядаються об'єкти Гербіга-Аро (HH) 80 та HH 81, які випромінюють інтенсивне світло в зелених та рожевих відтінках. Ці структури виникають внаслідок високошвидкісних зіткнень газу з джета з матеріалом, що був викинутий раніше, створюючи потужні ударні хвилі, які розігрівають навколишні міжзоряні хмари.

Об'єкти HH 80 та HH 81 заслуговують на особливу увагу, оскільки вони є одними з найяскравіших відомих утворень такого типу у Всесвіті. На відміну від більшості подібних об'єктів, пов'язаних із маломасивними зірками, ці живляться енергією масивного молодого гіганта. Енергійна активність протозірки зумовлена потужними магнітними полями, які переспрямовують частину речовини з навколишнього акреційного диска безпосередньо до полярних областей зірки. Ще у 2010 році було встановлено, що джет HH 80–81 випромінює поляризовані радіохвилі, що стало першим прямим доказом наявності намагніченого джета у протозірки, де напруженість магнітного поля оцінюється у 20 нТ.

Спектральні спостереження, проведені зокрема за допомогою інструментів телескопа «Габбл», дозволили вченим точно виміряти власні рухи джетів. Це суттєво доповнює дані про променеві швидкості, які раніше були отримані методом спектроскопії. Аналіз сукупності знімків, зроблених у 1995, 2018 та 2026 роках, дає дослідникам можливість детально відстежувати структурні зміни та складну кінематику цього космічного комплексу протягом десятиліть.

Вивчення цього феномену дозволяє значно поглибити розуміння складних енергетичних процесів, що супроводжують формування зірок-гігантів у нашій галактиці. Крім того, отримані дані допомагають науковцям з'ясувати, як саме джети регулюють накопичення матеріалу та ефективно видаляють надлишковий кутовий момент із навколозоряного диска, забезпечуючи стабільний ріст масивної зірки. Подібні дослідження відкривають нові горизонти у пізнанні механізмів еволюції Всесвіту та взаємодії матерії в екстремальних умовах.