Співпраця «Габбла» та «Евкліда»: Нові горизонти дослідження туманності «Котяче Око» (NGC 6543)

Космічні обсерваторії «Габбл» (NASA/ESA) та «Евклід» (ESA) об’єднали свої технологічні можливості для створення унікального зображення планетарної туманності NGC 6543, яка більш відома широкому загалу під назвою «Котяче Око». Цей спільний науковий проєкт був офіційно представлений як «Зображення місяця ESA/Габбл» у березні 2026 року. Така колаборація наочно демонструє неймовірну синергію між двома потужними інструментами, кожен з яких оптимізований для виконання специфічних астрофізичних завдань.

Туманність, що розташована у сузір'ї Дракона, вирізняється надзвичайно складною багатошаровою структурою, яка вже протягом багатьох десятиліть приковує увагу світової астрономічної спільноти. Завдяки новітнім даним, отриманим у межах місії ESA «Gaia», вченим вдалося суттєво уточнити відстань до об'єкта: наразі вона оцінюється у 4300–4400 світлових років від Землі. Це коригування спростовує попередні оцінки, засновані на методі кутового розширення, які вказували на дистанцію близько 3300 світлових років. Планетарні туманності являють собою розширені газові оболонки, які скидають зірки на заключних етапах своєї еволюції. Варто підкреслити, що саме явище планетарних туманностей було вперше ідентифіковано на прикладі «Котячого Ока» ще у 1864 році, коли спектральний аналіз виявив характерне для газу випромінювання окремих молекул.

Телескоп «Габбл», використовуючи свою вдосконалену камеру для оглядів ACS (Advanced Camera for Surveys) та її спеціалізований субінструмент HRC (High Resolution Camera), зафіксував ядро туманності, що розширюється, з безпрецедентною чіткістю. Цей фокус на деталях дозволив дослідникам розгледіти концентричні шари газу, високошвидкісні струмені та щільні згустки матерії, що сформувалися внаслідок потужних ударних взаємодій. Такі складні структури слугують для вчених своєрідним «палеонтологічним літописом», який детально фіксує епізодичні процеси втрати маси центральною зіркою протягом тривалого часу.

Водночас космічний апарат «Евклід», чиєю основною місією є глобальне картографування далекої частини Всесвіту, надав науковцям значно ширший контекст спостережень. Його ширококутний огляд, що охоплює ближній інфрачервоний та видимий діапазони світла, демонструє не лише яскраві дуги та нитки центральної області, а й величезний ореол кольорових газових фрагментів, що стрімко віддаляються від зірки. Це зовнішнє кільце було викинуте світилом на значно ранішому етапі його життєвого циклу. Інструмент VIS, встановлений на борту телескопа «Евклід», забезпечує поле зору, яке приблизно у 2,5 раза перевищує видиму площу повного Місяця, що дозволяє охопити масштабні структури навколо об'єкта.

Поєднання можливостей «Габбла» для вивчення деталізованого центру та «Евкліда» для аналізу широкого оточення відкриває перед астрономами нові методологічні горизонти. Це дозволяє одночасно досліджувати як локальну астрофізичну архітектуру туманності, так і фонові галактики, що знаходяться далеко за її межами. Спільні зусилля NASA та ESA підкреслюють важливий зсув у стратегії астрономічних спостережень. Комбінація інструментів з різним фокусом — від мікроскопічної деталізації до панорамного огляду — забезпечує людству набагато повніше та глибше розуміння драматичних процесів завершення зоряного життя.