Бразилія підтвердила виявлення тектитів віком 6,3 мільйона років, пов’язаних із метеоритним ударом

Бразильська наукова спільнота офіційно підтвердила виявлення на своїй території тектитів — рідкісного природного скла, що утворилося внаслідок потужного метеоритного удару, який стався приблизно 6,3 мільйона років тому. Це відкриття, задокументоване в грудні 2025 року в науковому журналі Geology, включає Бразилію до переліку семи світових територій, де офіційно зафіксовано подібні явища космогенного походження.

Тектити, які відрізняються від звичайного вулканічного обсидіану надзвичайно низьким вмістом води (менше 0,03% за вагою), є прямим свідченням високоенергетичних зіткнень космічних тіл із Землею. Раніше у світі було відомо лише про п’ять основних полів розсіювання тектитів: Австралазійське, Центральноєвропейське, Кот-д'Івуарське, Північноамериканське та Белізьке. Дослідженням керував професор Альваро Пінтеаду Кроста, старший титулярний професор Інституту наук про Землю Університету Кампінаса (Unicamp), який займається вивченням ударних структур з 1970-х років. У роботі, окрім бразильських установ, таких як Unicamp та USP (Університет Сан-Паулу), брали участь міжнародні дослідницькі центри з Франції, Австрії та Австралії.

Зразки, що отримали назву «жерайзити» на честь муніципалітетів Тайобейрас, Куррал-де-Дентру та Сан-Жуан-ду-Параизу, пройшли серію високоточних хімічних, ізотопних та геохронологічних аналізів. Ці методи дозволили вченим однозначно виключити версію про вулканічне походження та підтвердити наявність лешательєриту — специфічного включення, характерного виключно для ударних подій. Виявлені фрагменти, загальна кількість яких перевищила 600 екземплярів, розсіяні на великій території, що простягається на понад 900 кілометрів і охоплює штати Мінас-Жерайс, Баїя та Піауї.

Маса окремих жерайзитів варіюється від менше ніж 1 грама до 85,4 грама, а їхні форми є типовими для об’єктів, що пройшли аеродинамічну обробку: сферичні, еліпсоїдні, краплеподібні та гантелеподібні. Ізотопні дані щодо стронцію, неодиму та гафнію вказують на те, що удар стався по континентальній, ймовірно, мезоархейській, фельзитовій корі. Це відкриття має фундаментальне значення для палеогеографії Південної Америки, оскільки воно суттєво розширює геологічний реєстр усього континенту.

Професор Кроста, відомий також завдяки розробці «Техніки Крости» для дистанційного зондування під час пошуку корисних копалин, присвятив десятиліття вивченню ударних структур у Бразилії. Станом на 2026 рік перед дослідниками стоїть завдання локалізації та точного картування гігантського ударного кратера, який би відповідав віку та типу породи-мішені, пов’язаної з формуванням жерайзитів. Збільшення площі поширення зразків до 900 кілометрів повністю узгоджується із закономірностями, що спостерігаються в інших світових полях тектитів, де розмір поля прямо пропорційний енергії зіткнення. Тектити, чия назва походить від грецького слова tektos (розплавлений), представляють собою відносно молоду подію порівняно, наприклад, із тектитами Кот-д'Івуара, які датуються 1,3 мільйона років.