Новий поворот у загадці Гізи: супутникові томограми точно вказали на місце другого сфінкса
Місяць тому, наприкінці березня 2026 року, плато Гіза знову опинилося в центрі загальної уваги. Італійські дослідники Філіппо Біонді та Коррадо Маланга з проєкту Khafre Pyramid Project повідомили: супутникове сканування виявило під одним із пагорбів на плато ознаки масивної підземної структури. За їхніми даними, там можуть ховатися вертикальні шахти, горизонтальні туннелі та щільні стіни — майже точна копія підземного комплексу під знаменитим Великим сфінксом. Геометричний аналіз продемонстрував ідеальну симетрію: лінії від центрів пірамід Хеопса та Хефрена до нинішнього сфінкса дзеркально вказують саме на цю точку. Впевненість тоді оцінювали приблизно у 80 відсотків. Учені посилалися і на давні тексти — наприклад, на Стелу Сну 1401 року до н. е., де згадуються два сфінкси.
Тепер ця історія отримала продовження. 26 квітня 2026 року професор Біонді опублікував оновлення, яке миттєво розлетілося мережею. «Ми знайшли другого сфінкса — і цього разу це на 100 % реально!» — написав він. Команда опрацювала нову серію високоточних радарних томографій та визначила місцезнаходження з точністю до міліметра. До публікації додано супутникове зображення: на синьому тлі шумів томограми яскравими лініями та стрілками обведено зону аномалії з координатами та примітками. Орієнтація знахідки ідеально симетрична першому сфінксу та піраміді Хеопса. «Неймовірна симетрія!» — наголошує Біонді. Зараз дослідники запускають алгоритми розпізнавання облич, щоб зрозуміти, чий це вигляд — відомого фараона чи зовсім новий.
Ймовірність існування другого сфінкса він оцінив уже в 105 % — із часткою іронії, але цілком серйозно. Повне оприлюднення всіх даних, зображень та висновків заплановане на 21 червня 2026 року на конференції «Гіза — Приховане місто — Фінальний акт» у Болоньї. Там виступлять сам Біонді, професор Маланга та доктор Ніколь Чікколо.
Поки що це все ще гіпотеза, яка потребує наземної перевірки. Ще в березні команда підготувала пропозицію єгипетській владі: провести геологічні вишукування, розчистити можливі входи та оглянути заблоковані шахти. Ніхто не поспішає з лопатами — археологія потребує обережності. Але сам факт того, що сучасні супутникові технології дозволяють «бачити» крізь пісок на глибині десятків метрів, уже змінює підхід до вивчення Гізи.
Кожен новий скан додає важливих деталей, проте остаточний вердикт винесуть лише наземні розкопки. У разі підтвердження гіпотези плато Гіза може відкрити цілу мережу підземних споруд, про яку раніше лише здогадувалися. Поки ж залишається чекати червня — і сподіватися, що наука знову подарує нам ще один фрагмент давньої історії.
