Наука закликає до обережності: чому сенсаційні дані про мікропластик у людському тілі потребують перевірки

У науковій спільноті розгорнулася гостра дискусія навколо результатів досліджень, проведених наприкінці 2024 та на початку 2025 року. Ці роботи стверджували про повсюдне виявлення мікро- та нанопластику (МНП) у тканинах людини, зокрема в головному мозку та артеріях. Оскільки ці публікації викликали значний резонанс у засобах масової інформації, сьогодні вони проходять через надзвичайно суворий процес перевірки з боку колег-науковців.

Основний висновок поточної дискусії полягає не в запереченні існування пластику, а в тому, що його кількісна оцінка в біологічних середовищах критично залежить від обраної методології. Наявність пластику в навколишньому середовищі є доведеним фактом, проте перенесення цього твердження на людські тканини вимагає аналітичної точності, якої деякі гучні дослідження, ймовірно, не змогли досягти.

Головним об'єктом критики став метод піролітичної газової хроматографії з мас-спектрометрією (Py-GC-MS). Особливо це стосується аналізу зразків із високим вмістом ліпідів, таких як тканини головного мозку, де складність матриці може суттєво впливати на результати вимірювань.

Душан Матеріч із Центру екологічних досліджень імені Гельмгольца в Німеччині вказує на те, що під час аналізу жирів метод Py-GC-MS може давати хибнопозитивні сигнали. Це відбувається тому, що продукти піролізу поліетилену та полівінілхлориду частково збігаються зі сполуками, які виникають при природному розкладанні людських ліпідів, навіть після попередньої хімічної обробки зразків.

Незалежний аналіз, проведений Кассандрою Рауерт з Університету Квінсленда (QAEHS), підтвердив ці побоювання. У своїх працях вона демонструє, що метод Py-GC-MS у його поточному вигляді є непридатним для надійного виявлення поліетилену в жирних матрицях через стійкі сигнальні перешкоди, які вкрай важко відфільтрувати.

Раніше група під керівництвом Рауерт розробляла альтернативні протоколи для аналізу харчових продуктів із високим вмістом ліпідів. Їхні результати показали, що видалення матричних перешкод суттєво знижує межі виявлення та підвищує відтворюваність даних. Це підкреслює важливий нюанс: основна проблема полягає не в самому об'єкті дослідження, а в недосконалості інструментарію.

За оцінками фахівців, щонайменше 18 широко цитованих досліджень тепер потребують перегляду та додаткової перевірки. Хімік Роджер Кульман зазначає, що екстраординарні заяви про здоров'я людини вимагають екстраординарно суворих доказів, і саме цієї наукової строгості зараз бракує багатьом резонансним роботам.

При цьому масштаб проблеми пластикового забруднення ніхто не піддає сумніву. Тільки протягом 2023 року в базі даних PubMed було зареєстровано понад 12 000 наукових публікацій, присвячених мікропластику. Питання полягає не в самому факті забруднення, а в коректності інтерпретації даних, що стосуються безпосереднього впливу на організм людини.

Для світового океану ця дискусія має принципове значення. Океан є головним акумулятором пластику, а дослідження про «пластик у тілі людини» стали емоційним містком між наукою та суспільством. Якщо методи виявляються недопрацьованими, виникає подвійний ризик: передчасні висновки про здоров'я населення та дискредитація всієї проблеми екологічного забруднення.

Насправді ми спостерігаємо не кризу науки, а процес її тонкого налаштування. Наразі розробляються більш надійні та робустні протоколи, що включають:

• ферментативне розщеплення ліпідів;
• екстракцію стисненою рідиною;
• впровадження суворих процедур контролю якості (QA/QC);
• міжлабораторну валідацію методів.

Підбиваючи підсумок, можна сказати, що пластик у довкіллі — це факт, а наявність полімерів у біосередовищах цілком можлива. Проте точні кількісні оцінки вимагають методологічної зрілості, яка лише зараз починає формуватися. Це не крок назад, а рух у напрямку науки, якій можна беззастережно довіряти.

Новий етап досліджень додає в «звучання планети» більше точності та менше гонитви за сенсаціями. Це шлях до справжнього резонансу між океаном, лабораторією та суспільством, де наука допомагає людині та планеті зберігати необхідний баланс.