Хімічний профіль прополісу з Те-Уревера: унікальність місцевої флори замість тополиного типу

Новозеландські дослідники зробили вагоме наукове відкриття, встановивши, що прополіс, який збирають медоносні бджоли в прадавніх аборигенних лісах (нгахе́ре) регіону Те-Уревера, має винятковий хімічний склад. Ці результати суттєво відрізняють його від характеристик традиційних європейських зразків, які тривалий час вважалися еталонними. Раніше в науковій спільноті панувало припущення, що новозеландський прополіс переважно належить до так званого «тополиного типу», для якого властивий високий вміст флавоноїдів, проте нові дані повністю спростовують цю теорію щодо продукції з Те-Уревера.

Наукова робота, проведена в районі Руатахуна, продемонструвала безпосередній і прямий зв'язок між біохімією навколишньої місцевої рослинності та кінцевим продуктом бджільництва. Первинний аналіз підтвердив, що прополіс, отриманий з ендемічної флори, насичений дитерпеноїдами, тоді як у смолах, зібраних з тополь, домінують флавоноїди. Вчені ідентифікували в складі цього унікального продукту такі сполуки, як ізокупресова кислота, ацетилізокупресова кислота, маноол, торулозал, комунікаційна кислота та феругінол. Для точного визначення та підтвердження цих компонентів застосовувалися передові методи газової хроматографії-мас-спектрометрії (ГХ-МС) та ЯМР-спектроскопії.

Виявлений хімічний профіль демонструє несподівану схожість із прополісом середземноморського типу, а також із деякими специфічними зразками, зібраними на території Бразилії. Географічна ізоляція Нової Зеландії протягом 250 років з моменту початку активної європейської колонізації сприяла еволюції її унікальної аборигенної флори. Спільний дослідницький проект, у якому беруть участь Траст Туафенуа (Tuawhenua Trust) та Університет Вайкато (University of Waikato), спрямований на повну характеристику цих відмінних хімічних компонентів протягом поточного сезону збору нектару. Фахівці Школи наук Університету Вайкато, включаючи дослідників, пов'язаних з електронною адресою manleyha@waikato.ac.nz, наразі активно працюють над створенням вичерпного профілю речовини.

Прополіс — це складна смолиста субстанція, яку бджоли збирають із бруньок дерев та модифікують власними ферментами; він відомий своїм надзвичайно складним складом, що включає понад 800 біологічно активних сполук. У той час як традиційний прополіс часто цінується за антибактеріальні властивості флавоноїдів, новозеландський зразок, багатий на дитерпеноїди, продемонстрував надзвичайну антиоксидантну активність. Лабораторне тестування виявило високий антиоксидантний потенціал із показником TEAC на рівні 1481 мг тролоксу на грам. Крім того, було зафіксовано чітке дозозалежне пригнічення мітохондріальної дегідрогенази та інгібування продукції супероксиду з показником IC50 у 262 мкг/мл.

Окрему увагу вчених привернула здатність цього регіонального продукту пригнічувати ріст золотистого стафілокока, включаючи як метицилін-резистентні (MRSA), так і метицилін-чутливі (MSSA) штами. Такі терапевтичні властивості, які значною мірою приписуються саме присутності специфічних дитерпеноїдів, підкреслюють високу медичну та фармакологічну цінність прополісу з Те-Уревера. Це відкриття не лише збагачує знання про продукти бджільництва, а й відкриває нові перспективи для використання природних ресурсів Нової Зеландії у сучасній медицині.

Завдяки зусиллям наукової спільноти та місцевих громад стає зрозумілим, що біорізноманіття регіону є справжньою скарбницею біоактивних речовин. Подальші дослідження допоможуть глибше зрозуміти механізми взаємодії медоносних бджіл з ендемічними рослинами та забезпечать наукове підґрунтя для популяризації цього унікального продукту на міжнародному рівні. Виявлені антиоксидантні та антибактеріальні характеристики роблять цей тип прополісу перспективним об'єктом для розробки нових терапевтичних засобів.