Гляціологи розкрили таємницю прямокутної льодової аномалії поблизу станції Шова

У мережі знову спалахнули дискусії навколо загадкової прямокутної структури, яку помітили на Східно-антарктичному льодовиковому щиті поблизу координат 69°00'50'' південної широти та 39°36'22'' східної довготи. Ця геометрично правильна аномалія, зафіксована на супутникових знімках, викликала чимало припущень про її походження серед широкого загалу, що прагне розгадати природу настільки правильного ландшафтного елемента в суворих умовах Антарктиди. Проте у січні 2026 року наукова спільнота представила обґрунтоване пояснення, яке повністю відкидає версію про будь-яке штучне втручання.

Провідні гляціологи, зокрема професорка Бетан Девіс із Ньюкаслського університету, пояснюють виникнення такої форми природними геологічними та кліматичними чинниками. Професорка Девіс, яка є авторитетним фахівцем із реконструкції динаміки льодовиків, провідним експертом ресурсу AntarcticGlaciers.org та членом Комітету з географічних назв Антарктики Великої Британії, пов'язує цей феномен або з придонним айсбергом, що сів на мілину, або з оголенням скельного хребта внаслідок поступового стоншення льодового покриву. Її наукова діяльність зосереджена на дослідженні реакції льодовиків на змінні кліматичні умови, що має вирішальне значення для прогнозування майбутнього рівня Світового океану.

Експерти наголошують, що ця особливість рельєфу є результатом складної взаємодії льодових потоків із підлідними перешкодами, які безпосередньо формують ландшафт. Чіткі обриси структури були відшліфовані потужними катабатичними вітрами та специфічними паттернами танення, що надає їй виразних контурів. Катабатичні, або стокові вітри, є характерним явищем для Антарктиди: охолоджене повітря над поверхнею льодового плато стає щільнішим і під дією гравітації стрімко стікає з висоти в бік океану, іноді досягаючи швидкості 20 м/с у прибережних зонах. Оскільки льодовик постійно охолоджує повітряні маси, ці вітри дують безперервно, не маючи добової періодичності.

Антарктичний льодовий щит, що займає близько 98% континенту, є найбільшим резервуаром льоду на планеті. Його площа становить вражаючі 14 мільйонів км², а об'єм — 26,5 мільйонів км³, що еквівалентно потенційному підвищенню рівня Світового океану на 58 метрів. Східно-антарктичний щит, де розташована станція Шова, являє собою масивне льодове плато із середньою висотою близько 3 км, де середня товщина льоду сягає 2,5 км. Саме тут формуються найпотужніші стокові вітри, що переносять вихолоджене повітря з центральних районів материка.

Професорка Девіс, яка у 2024 році була відзначена медаллю Річардсона за видатні заслуги в гляціології, використовує у своїй роботі супутникові знімки та геоморфологічні дані для реконструкції минулої та поточної поведінки льодовиків. У контексті прямокутного утворення її методологія дозволяє зрозуміти, як льодовий потік, рухаючись під впливом гравітації та особливостей рельєфу, міг оминути або обточити субгляціальну перешкоду, створивши ілюзію штучної форми. Варто зауважити, що в Антарктиді швидкість вітрів, подібних до катабатичних, може досягати 200 миль на годину, що підкреслює їхню здатність до потужної ерозійної та скульптурної роботи на поверхні льоду.

Таким чином, прямокутна форма, що стала предметом жвавих інтернет-обговорень, є наочним прикладом того, як фундаментальні фізичні процеси — гравітаційна течія льоду, взаємодія з підстилаючою породою та екстремальні метеорологічні явища — здатні створювати структури, що здаються неприродними. Це явище вкотре підтверджує складність та динамічність льодовикових систем, які перебувають у стані постійної перебудови під впливом внутрішніх та зовнішніх сил, формуючи унікальний вигляд нашої планети.