Міські єноти демонструють ранні морфологічні ознаки одомашнення

Науковці з Університету Арканзасу в Літл-Року виявили, що популяції єнотів, які мешкають у великих містах Сполучених Штатів, починають демонструвати перші фізичні зміни, схожі на ті, що супроводжують процес одомашнення. Біологиня Рафаела Леш, доцентка університету, висунула гіпотезу, що постійне перебування в урбанізованому середовищі та легкий доступ до антропогенних відходів можуть виступати каталізатором для запуску процесів доместикації у цих раніше повністю диких тварин.

Це явище, відоме як «синдром одомашнивання», характеризується низкою помітних морфологічних трансформацій. Ключовою серед них є тенденція до вкорочення лицьової частини черепа, або морди. Дослідницька команда під керівництвом Леш провела скрупульозний аналіз великої бази даних, яка налічувала понад 19 000 світлин єнотів, зібраних громадянами через мобільний додаток iNaturalist. Зіставляючи міські групи з їхніми сільськими родичами, які не зазнають такого інтенсивного тиску з боку людини, вчені зафіксували, що морди міських єнотів виявилися в середньому на 3,56% коротшими.

Отримані результати, опубліковані у фаховому виданні Frontiers in Zoology, чітко вказують на те, що в умовах міської екосистеми перевагу в природному доборі отримують ті особини, які вирізняються більш сміливою поведінкою. Така сміливість є необхідною умовою для доступу до щедрих джерел їжі, які пропонує людська діяльність. Синдром одомашнивання, який ще Чарльз Дарвін відзначав у своїх працях, охоплює не лише зменшення довжини морди, але й інші ознаки, як-от менші розміри голови та обвислі вуха.

Науковці припускають, що ці помітні зміни у фізичній будові можуть бути безпосередньо пов'язані з модифікаціями у розвитку клітин нервового гребеня ще на ембріональній стадії розвитку. Це відкриває нові горизонти для розуміння еволюційних механізмів, що діють у швидкозмінних міських ландшафтах.

На думку Рафаели Леш, скорочення довжини морди та зниження рівня природного страху перед людиною є взаємозалежними адаптивними рисами. Вони суттєво підвищують шанси на виживання в умовах постійного співіснування з міським населенням. Наразі заплановано продовження досліджень, які включатимуть детальний морфометричний аналіз реальних колекцій черепів та ретельне порівняння поведінкових патернів між міськими та лісовими популяціями.

Якщо ця теорія знайде повне підтвердження, це означатиме, що єноти активно змінюють свою суто дику природу заради забезпечення стабільного та передбачуваного доступу до ресурсів, які створює людина. По суті, ми спостерігаємо, як дика природа адаптується до нашого урбаністичного способу життя, демонструючи надзвичайну пластичність.