Популяція Сірого Журавля у Великій Британії Досягла Рекордних Показників Відновлення

Відновлення чисельності Сірого Журавля, який зник з території Британії протягом чотирьох століть, продовжує демонструвати значний природоохоронний успіх станом на 2026 рік. Цей великий птах, що колись був звичайним явищем, зник унаслідок надмірного полювання та масштабного знищення водно-болотних угідь ще у XVII столітті, в епоху Єлизавети I. Зусилля консерваціоністів, підкріплені природним поверненням птахів з континентальної Європи з 1979 року, принесли вагомі результати. Журавлі, найвищі птахи Великої Британії, сягають метра у висоту з двометровим розмахом крил, і відомі своїми складними шлюбними танцями та гучним кликанням.

У 2025 році було зафіксовано рекордні 87 пар, які успішно виростили 37 пташенят по всій території Сполученого Королівства, що є досягненням скоординованих природоохоронних дій. Загальна популяція дорослих та молодих нерозмножувальних птахів у Великій Британії наразі оцінюється приблизно у 250 особин. Особливо успішним виявився 2025 рік для Шотландії, де 10 пар вивели дев'ять пташенят, що перевищує показник 2024 року, коли шість пар вивели пташенят. Ці птахи, які колись були частими гостями на королівських бенкетах, наприклад, 115 журавлів подали на різдвяний стіл Генріха III у 1251 році, тепер процвітають завдяки захисту та відновленню осушених боліт.

Ключову роль у цьому відродженні відіграє «Проєкт Великий Журавель» (The Great Crane Project), що є партнерством між Королівським товариством захисту птахів (RSPB), Фондом дикої природи та водно-болотних угідь (WWT) та Фондом охорони природи Пенсторп (Pensthorpe Conservation Trust). Ця ініціатива, що розпочалася у 2009 році за фінансування від Viridor Credits Environmental Company, включала складні програми реінтродукції. Для вирощування пташенят використовувалася техніка «лялькового вирощування», розроблена для американських журавлів-піщанок, де люди-опікуни носили спеціальні костюми та протези голів, щоб уникнути імпринтингу птахів на людей. Молодих птахів випускали на території Сомерсетських боліт та пусток (Somerset Levels and Moors).

Управління середовищем існування залишається критично важливим елементом для довгострокового виживання виду. На сьогоднішній день щонайменше 80% пар, що розмножуються, перебувають на природоохоронних територіях, причому третина з них гніздиться виключно на заповідниках RSPB. Наприклад, заповідник RSPB Lakenheath Fen у Саффолку активно керує очеретом та відкритими водними просторами для забезпечення безпечного гніздування. Водночас, Lincolnshire Wildlife Trust повідомив про зростання популяції на своєму заповіднику Willow Tree Fen з однієї до чотирьох пар, що розмножуються. Водно-болотні угіддя виконують функцію природних фільтрів, резервуарів вологи та поглиначів вуглекислого газу.

Незважаючи на значний прогрес, екологічні виклики залишаються актуальними. Мартін МакГілл із WWT Slimbridge наголошує, що зміна клімату створює зростаючі загрози для життєво важливих водно-болотних угідь. Дослідження показують, що кліматичні зміни посилюють екстремальні погодні явища, такі як зливи та посухи, що може вплинути на цілісність середовища існування журавлів. Підвищення температури спричиняє інтенсивніше випаровування, а коли опади випадають, сухий ґрунт може призвести до повеней. Тому продовження роботи з розширення та з'єднання більших водно-болотних екосистем є необхідним для забезпечення стійкого майбутнього для відновлених популяцій птахів у Сполученому Королівстві.