Поява першого пташеняти какапо на острові Пукенуї: новий етап у відродженні унікального виду

На заповідному острові Пукенуї, відомому також як Anchor Island, було офіційно зафіксовано народження першого пташеняти в поточному критично важливому сезоні розмноження рідкісного новозеландського папуги какапо. Ця знакова подія відбулася саме в День святого Валентина, а роль вихователя взяла на себе прийомна мати на ім’я Ясмін. Такий успіх розглядається екологами як надзвичайно багатообіцяючий результат тривалих зусиль із відновлення популяції цього виду. Процес розмноження какапо безпосередньо залежить від природного циклу масового плодоношення дерев ріму (Dacrydium cupressinum), що стало головним тригером для початку шлюбної поведінки птахів ще наприкінці грудня 2025 року.

Науковий моніторинг, проведений наприкінці 2025 року, виявив аномально високий рівень завязі плодів на деревах ріму, що є природним сигналом, який какапо вловлюють перед початком періоду залицяння. Прогнози на сезон 2026 року вказують на можливість рекордного плодоношення ріму на рівні 50–60% на трьох основних островах, які використовуються як резервати для розмноження. Програма відновлення чисельності какапо, яка була ініційована ще у 1995 році, входить у цей сезон із найбільшою за всю історію спостережень кількістю самок репродуктивного віку, що значно підвищує шанси на успіх.

До моменту народження цього пташеняти загальна світова популяція какапо налічувала 236 особин. Це свідчить про суттєве відновлення виду порівняно з історичним мінімумом у 51 птаха, зафіксованим у 1995 році. Оскільки какапо розмножуються досить рідко — зазвичай лише раз на два-чотири роки, синхронізуючись із врожайністю ріму, — менеджери програми застосовують методи інтенсивного втручання. Успішні сезони, зокрема 2019 та 2022 роки, коли популяція досягала пікового значення у 252 особини, мають вирішальне значення для стабілізації чисельності та збереження генетичного різноманіття цих унікальних істот.

Згідно з даними Департамента охорони природи (DOC), техніка прийомного батьківства є критично важливим інструментом управління для максимізації виживаності пташенят. Біологічна мати новонародженого малюка, папуга на ім’я Тівірі, цього сезону відклала чотири запліднені яйця, проте для висиджування одного з них було обрано саме Ясмін. Стратегія DOC передбачає пріоритетну підміну яєць у матерів, які мають великі кладки, щоб забезпечити належний догляд та генетичну варіативність серед вирощеного потомства. Крім того, кожна особина какапо оснащена індивідуальним радіопередавачем, що дозволяє фахівцям здійснювати ретельний моніторинг їхнього місцезнаходження та щоденної активності.

Какапо — це найважчі у світі нічні папуги, які не вміють літати. Раніше вони були широко розповсюджені по всій Новій Зеландії, але їхня чисельність стрімко впала після появи людей та завезення хижаків, таких як коти та горностаї. Перші спроби збереження виду розпочалися ще у 1894 році, проте до 1995 року ситуація стала критичною. На сьогодні какапо виживають лише на спеціально захищених островах, де повністю відсутні хижаки. До таких територій належать острів Пукенуї (Anchor Island), Венуа Хоу (Codfish Island) та острів Оторуа (Hauturu-o-Toi/Little Barrier Island).

Цей сезон розмноження, спровокований так званим «мега-мастом» ріму, відкриває унікальну можливість для тестування новітніх технологій дистанційного моніторингу. Це дозволить у майбутньому використовувати менш інтенсивні методи управління, забезпечуючи природну стійкість виду. Дейрдре Веркоу, менеджерка DOC з операцій з відновлення какапо, підкреслила, що народження першого пташеняти є значущим моментом для всієї команди. Проте успіх програми створює і нові виклики, зокрема гостру потребу в додаткових безпечних місцях проживання для зростаючої популяції.

Тісна співпраця між Департаментом охорони природи, такими партнерами, як Meridian Energy, та представниками народу маорі (зокрема Ngāi Tahu), залишається основою стратегії захисту цього виду. Для маорі какапо є справжнім «таонга» — священним скарбом, що потребує особливої опіки. Завдяки спільним зусиллям науковців та громади, з’являється реальна надія на те, що ці дивовижні птахи зможуть подолати загрозу зникнення та знову стати невід’ємною частиною природної спадщини Нової Зеландії.