Еволюція шумерського клинопису: Від піктограм до складової системи

Шумерська цивілізація, що виникла на території сучасного південного Іраку приблизно з 3500 року до нашої ери, сформувала потужні міста-держави, серед яких Урук, Ур, Лагаш та Еріду. Зі зростанням складності адміністративних та економічних процесів у цих урбанізованих центрах виникла нагальна потреба у вдосконалених методах обліку ресурсів та комерційних операцій.

Найперші сліди шумерської писемності, датовані близько 3400 роком до н. е. та знайдені в Уруці, мали вигляд піктографічної системи. Кожен ранній знак являв собою стилізоване зображення конкретного об'єкта, первісно слугуючи для фіксації кількості та номенклатури товарів, таких як зерно чи худоба. Однак цей візуальний підхід виявився недостатнім для передачі абстрактних категорій, зокрема дієслів чи часових рамок.

Для подолання цих лінгвістичних обмежень шумерські писці розпочали процес поступової абстракції графічних символів, що призвело до виникнення клинопису, назва якого походить від латинського слова cuneus, що означає «цвях». Система спершу розвинулася у логографічну, де кожен знак позначав слово чи концепцію, часто доповнюючись детермінативами, як-от знак dingir для позначення божества, що допомагало уникнути омонімії. Найдавніша відома клинописна табличка з Урука, датована приблизно 3200 роком до н. е., все ще демонструє значну ступінь фігуративності знаків.

Ключовий прорив відбувся між 3000 та 2900 роками до н. е., коли знаки почали трансформуватися у фонетичні одиниці, здатні передавати склади (силабограми). Ця складова система дозволила фіксувати повну лінгвістичну глибину шумерської мови, уможлививши створення монументальних літературних творів, зокрема епічної поеми про Гільгамеша, датованої приблизно 2100–2000 роками до н. е.

Систематизація навчання письму відбувалася у спеціалізованих закладах, відомих як é-dubba («будинок письма»), які були поширені по всій країні, зокрема в Ніппурі. Ці школи готували адміністративні кадри, а навчальна програма включала не лише мову, але й математичні основи, оскільки шумери розробили шістдесяткову систему числення, сліди якої зберігаються у сучасних одиницях часу. Хоча шумерська мова припинила бути розмовною близько 2000 року до н. е., вона залишалася класичною мовою в релігії та праві Аккадської та Вавилонської імперій ще протягом тисячоліть.