Моноцитарний механізм пояснює статеві відмінності у вирішенні хронічного болю

Нове наукове дослідження пропонує біологічне обґрунтування того, чому жінки частіше відчувають більш виражений та тривалий хронічний біль, ніж чоловіки, відкриваючи шлях до цілеспрямованих, не опіоїдних методів лікування. Ця знахідка, опублікована у виданні «Science Immunology» у п'ятницю, 20 лютого 2026 року, ідентифікує специфічний механізм, залучаючи гормонально регульовані імунні клітини та гормони, виходячи за межі суто соціальних пояснень.

Дослідження, яке переважно використовувало модель мишей, виявило, що ключову роль у припиненні болю відіграють гормонально регульовані моноцити. У самців гормони, зокрема тестостерон, стимулюють ці моноцити до вироблення інтерлейкіну 10 (ІЛ-10) — потужного протизапального молекулярного агента, який подає сигнал больовим нейронам про необхідність зупинки больових відчуттів. На противагу цьому, моноцити у самок виробляли значно менше ІЛ-10, що призводило до повільнішого вимкнення больових сигналів. Ця відмінність спостерігалася і в наявних даних щодо людей після травматичних ушкоджень.

Дослідження, проведене на мишах із запальним болем та на людях після травм, показало, що самці мали вищий рівень ІЛ-10, що корелювало зі швидшим припиненням болю. Провідний автор, Джеффруа Лауме, доцент Університету штату Мічиган (MSU), підтвердив, що різниця у припиненні болю має чіткий біологічний механізм, вкорінений у цьому нейроімунному шляху. Лабораторія Лауме використала багатовимірну спектральну протокову цитометрію, щоб виявити, що моноцити, які раніше вважалися лише клітинами-попередниками, відіграють пряму роль у комунікації з больовими нейронами через вироблення ІЛ-10.

Маніпуляції з рівнями андрогенів у мишей змогли змінити статевий диморфізм у вирішенні болю та кількості моноцитів, що виробляють ІЛ-10. Команда дослідників висловлює надію, що це відкриття стимулюватиме розробку терапевтичних засобів, які підвищують вироблення ІЛ-10 для посилення природної здатності організму до розв'язання проблеми болю. Елора Мідевен з Каліфорнійського університету в Сан-Франциско (UCSF) зазначила, що це дослідження додає критично важливої деталізації до ендокринології, імунології та нейронауки у сфері управління болем.

Обидва дослідники наголосили на необхідності адаптації стандартної медичної допомоги з урахуванням цих біологічних статевих відмінностей, які історично ігнорувалися у клінічних випробуваннях. Хронічний біль вражає значну частину північноамериканців, і нездатність ефективно ним керувати спричинила опіоїдну кризу. Це наукове прояснення підтверджує досвід жінок щодо болю та прокладає шлях до більш справедливих і ефективних методів лікування, що зменшують залежність від високоризикових опіоїдів. Дослідження Лауме підкреслює, що припинення болю є активним, імуно-керованим процесом, а не пасивним.