18 вересня 2025 року Францію охопили масові страйки та протести проти заходів жорсткої економії, запроваджених урядом президента Еммануеля Макрона. Ці події стали кульмінацією наростаючого невдоволення суспільства, спричиненого запропонованим бюджетом на 2026 рік, який передбачав значні скорочення соціальних видатків та заморожування соціальних виплат.
Основні профспілки, зокрема CGT, CFDT та Unsa Ferroviaire, організували загальнонаціональний страйк, що паралізував ключові сектори економіки. Транспортна система зазнала серйозних збоїв: залізнична компанія SNCF повідомила про роботу лише 30-40% запланованих потягів, включаючи швидкісні TGV, регіональні TER та приміські потяги RER. У Парижі робота метро, автобусів та трамваїв RATP була значно обмежена, функціонували лише автоматизовані лінії 1, 4 та 14. Повітряний рух також постраждав, хоча головний профспілковий рух авіадиспетчерів SNCTA переніс свою акцію на жовтень, менші профспілки спричинили затримки та скасування рейсів у великих аеропортах, таких як Париж-Шарль де Голль та Орлі.
Державні служби та освіта також відчули на собі вплив страйку. Аптеки по всій країні були закриті, за винятком обмежених екстрених служб. Навчальні заклади, від шкіл до університетів, працювали зі зниженою потужністю, що вплинуло на учнів та персонал. Протести охопили всю Францію, демонструючи рішучий опір запропонованим скороченням бюджету, заморожуванням соціальних виплат та іншими заходами жорсткої економії. Причинами невдоволення стали зростання бідності, посилення нерівності та ерозія основних державних послуг.
У Парижі відбулися сутички між поліцією та протестувальниками, а також блокування доріг у таких містах, як Нант і Ліон. Уряд мобілізував близько 80 000 поліцейських по всій країні для підтримки порядку та наказав демонтувати дорожні блокади. Ці події розгорнулися на тлі політичної нестабільності. Прем'єр-міністр Франсуа Байру пішов у відставку 9 вересня 2025 року після вотуму недовіри, що призвело до призначення прем'єр-міністром Себастьяна Лекорню. Критики сприйняли призначення Лекорню як продовження попередньої урядової політики, що ще більше посилило суспільне невдоволення.
Загалом, за оцінками, від 600 000 до 900 000 людей взяли участь у протестах по всій країні, а профспілки заявили про понад мільйон учасників. Ці події 18 вересня 2025 року виявили глибокі суспільні напруження у Франції щодо економічної політики та майбутнього державних послуг. Широка участь у страйках та протестах сигналізувала про колективну вимогу щодо зміни політики та перегляду заходів жорсткої економії, які впливають на соціальну тканину нації.
Заходи економії, запропоновані попереднім урядом, включали скорочення державних витрат на 44 мільярди євро, заморожування пенсій та підвищення витрат на охорону здоров'я. Ці заходи були спрямовані на зменшення бюджетного дефіциту Франції, який минулого року був майже вдвічі більшим за порогове значення Європейського Союзу у 3% ВВП. Новий прем'єр-міністр Себастьян Лекорню пообіцяв переглянути деякі з найбільш непопулярних пропозицій, зокрема скасування двох державних свят, але це не заспокоїло протестувальників. Протести також висвітлили ширші проблеми, такі як зростання нерівності та бідності, що спонукало до закликів "оподаткувати багатих".