Травень 2026 року, США — Близький Схід. Президент США Дональд Трамп офіційно повідомив Конгрес про те, що «військові дії проти Ірану завершені», проте в регіоні зберігається значне військове угруповання США та посилена морська блокада іранських портів.
28 лютого 2026 року США, підтримуючи Ізраїль, розпочали масовані удари по об'єктах Ірану, пояснивши їх необхідністю стримування ядерної програми та загроз для американських сил у регіоні. До 1 травня, коли спливав 60-денний термін, встановлений законом «Про воєнні повноваження», Трамп направив спікеру Палати представників Майку Джонсону та тимчасовому голові Сенату Чаку Граслі листа, у якому заявив, що «ворожі дії з Іраном завершені».
У листі він підкреслив, що «з 7 квітня між США та Іраном не було обміну вогнем» і що офіційно військові зіткнення визнано закінченими. Це дозволило адміністрації уникнути необхідності заручатися схваленням Конгресу на продовження військової операції, яка формально вважалася лише «військовою акцією», а не «війною».
«Закон про воєнні повноваження» 1973 року вимагає, щоб президент отримав дозвіл Конгресу, якщо бойові дії тривають довше 60 днів. Граничний термін 1 травня настав без жодного голосу на користь офіційного оголошення війни, при цьому республіканці в обох палатах фактично підтримали курс Трампа, віддавши перевагу тому, щоб не вступати в конфронтацію з Білим домом.
Трамп у листах прямо відкидає необхідність тривалої згоди Конгресу, називаючи юридичні обмеження «такими, що не відповідають Конституції», і наголошує, що зберігає право на подальші удари. Експерти зазначають, що це створює небезпечний прецедент: президент може оголошувати ескалацію «завершеною на папері», але при цьому залишати війська, бази та флот у режимі повної бойової готовності.
Незважаючи на слова Трампа про «припинення ворожих дій», у районі Перської затоки залишаються кілька авіаносців, авіаносні ударні групи та сотні військових літаків. Морська блокада іранських портів триває, обмежуючи експорт нафти та торгівлю, що вже призвело до стрибка цін на «чорне золото» та до нових санкцій проти бізнес-структур, пов'язаних із Тегераном.
Іран кілька разів направляв мирні ініціативи через пакистанських посередників, пропонуючи схему, що включає відкриття Ормузької протоки та часткове зняття санкцій. Трамп відкрито заявив, що не задоволений останньою пропозицією, мотивуючи це «надмірними вимогами» Тегерана, і окреслив лише дві можливі траєкторії: «домовитися» або «повністю зруйнувати Іран за один день».
Міжнародна спільнота обережно вітає визнання припинення прямих зіткнень, але наголошує, що без реальної комплексної угоди та виведення військ ризик спалаху нової ескалації залишається високим. У ЄС та низці країн-партнерів уже звучать заклики про створення надійних гарантій, які б не залежали від одномоментних заяв президента США і не перетворювалися б на інструмент утримання регіону під постійною загрозою.
