Коли тиша стає політикою уваги: Тиждень звуку ЮНЕСКО 2026

З 19 січня по 1 лютого 2026 року світова спільнота відзначатиме UNESCO Sound Week — масштабну міжнародну ініціативу, яка сьогодні резонує з викликами сучасності як ніколи влучно. У світі, що потерпає від надмірного шуму, тривожних сигналів та нескінченної цифрової метушні, фокус суспільної уваги зміщується з гучності на якість самого звучання нашого життя.

Сьогодні ця тема остаточно вийшла за межі вузьких професійних кіл музикантів чи науковців-акустиків. Розуміння звукового середовища перетворюється на важливу загальносуспільну практику, що впливає на кожного з нас.

Глобальна ініціатива UNESCO Sound Week у 2026 році зосереджена на кількох фундаментальних аспектах нашого існування:

• розвитку культури усвідомленого та глибокого слухання;
• збереженні та відновленні акустичної екології навколишнього світу;
• дослідженні ролі звуку у формуванні структури суспільства, міського простору та психоемоційного стану людини.

Цей проект охоплює не лише музичне мистецтво, а й цілісний звуковий ландшафт планети. Йдеться про те, як ми сприймаємо та взаємодіємо зі звуками великих міст, освітніх закладів, глибин океанів, диких лісів та, зрештою, як ми чуємо самих себе в цьому розмаїтті.

Особливий акцент у цьогорічній програмі зроблено на вікенді 24–25 січня, який повністю присвячений феномену оркестрів. У межах ініціативи вони розглядаються не просто як традиційні концертні інституції, а як досконалі моделі колективного слухання та співпраці.

Сучасний оркестр у контексті філософії ЮНЕСКО — це:

• гармонійне поєднання десятків яскравих індивідуальностей;
• спільнота, об’єднана єдиним вектором уваги;
• організм, що дихає в спільному ритмі та темпі;
• система, що миттєво реагує на найменші зміни в загальному звуковому полі.

Саме тому модель оркестру все частіше використовується як потужна соціальна метафора. Вона наочно демонструє, як можна залишатися різними, але при цьому звучати злагоджено та конструктивно, створюючи спільний результат.

У 2026 році питання звуку набуває особливої гостроти відразу на кількох рівнях людського пізнання:

• нейронаука надає нові дані про критичний вплив звукових хвиль на нервову систему та мозок;
• екологія констатує катастрофічне руйнування природних звукових середовищ через антропогенний фактор;
• культурологія вказує на поступову втрату базової навички — здатності по-справжньому чути один одного.

UNESCO Sound Week збирає ці розрізнені лінії в єдину концепцію: слухання — це не пасивний процес сприйняття, а форма активної участі в побудові нашої спільної реальності.

На планетарному рівні втрата тиші неминуче веде до втрати орієнтації. Коли навколишній простір стає занадто гучним, ми перестаємо відчувати природні кордони, ритми та складні взаємозв’язки між усіма елементами життя.

Саме тому сьогодні звук розглядається фахівцями як об’єктивний екологічний індикатор, як специфічний соціальний клей, що тримає громади разом, та як незамінний інструмент для відновлення внутрішнього балансу особистості.

Тиждень звуку від ЮНЕСКО — це не просто чергова подія в офіційному календарі. Це фундаментальне нагадування людству про його власну природу та першооснови буття, які ми часто ігноруємо в гонитві за візуальними образами.

У давніх традиціях та філософських системах світу існує одна спільна істина. Вважається, що на початку було Слово. Проте це Слово було не просто текстом чи символом — воно було первинним звуком, вібрацією та пульсацією самої присутності життя.

Видатний композитор Людвіг ван Бетховен стверджував: «Музика — це одкровення вище, ніж будь-яка мудрість і будь-яка філософія. Музика — посередник між духовним і чуттєвим життям». Якщо життя почалося зі Слова, то, цілком імовірно, воно почалося саме зі Звуку — первинної вібрації, з якої розгортається форма, матерія та глибокий сенс.

В індійській духовній традиції сакральний звук ОМ описують як початок і завершення всього циклу існування. Знак ॐ (Om) символізує єдиний звук, з якого народжується нескінченна множинність світів та явищ.

Звук є первинним за своєю природою. Він існував задовго до появи складної мови, візуального мистецтва чи штучного поділу на суб’єктивне «я» та зовнішній світ. Це первинне дихання Всесвіту, що дає імпульс усьому живому.

Тому, коли ЮНЕСКО сьогодні офіційно говорить про звук як про важливу суспільну практику, це звучить не як новаторська ідея, а як повернення нашої втраченої пам’яті. Це відновлення знання про те, що ми є частиною єдиного акустичного поля.

Ця пам’ять повертає нам розуміння ключових принципів гармонії:

• справжнє слухання — це завжди активна співучасть у житті іншого;
• тиша — це не відсутність інформації, а необхідний простір для виникнення сенсу;
• справжня злагода народжується не через зовнішній контроль, а через внутрішнє налаштування на спільну хвилю.

Коли людина згадує, що світ розпочався зі Звуку, вона припиняє кричати, намагаючись довести власну правоту. Замість цього вона починає вслухатися в тишу та в голоси тих, хто знаходиться поруч.

Ми знову вчимося мистецтву слухання — і саме в цьому процесі ми маємо шанс знайти один одного заново, долаючи відчуження та нерозуміння.

Саме з цього моменту — з тихого, уважного та зосередженого «ОМ» всередині кожного з нас — знову розпочинається довгий шлях до справжньої суспільної злагоди.

Нас багато, ми неймовірно різні, але в основі своїй ми — ОДНЕ ЦІЛЕ. І сьогодні, під час Тижня звуку ЮНЕСКО, це стає чутно як ніколи чітко.