Відкриття мозаїк у Бераті розкриває ранньохристиянську спадщину Антипатреї

Нещодавні археологічні дослідження, проведені в албанському місті Берат, яке в античні часи було відоме як Антипатрея, відкривають нову, захоплюючу сторінку в історії його ранньохристиянського періоду. Знахідка двох мозаїчних підлог пізньої античності стала справжньою подією. Першу було виявлено у середньовічному замку Берата ще у 2012 році, а другу — у нижньому місті у 2018 році. Ці артефакти надають рідкісні матеріальні докази епохи, яка досі була прихована під нашаруванням століть руйнувань та подальших перебудов.

Ці відкриття мають надзвичайно важливе значення, оскільки вони значно розширюють загальновизнану історичну спадщину Берата. Місто, яке досі було відоме насамперед завдяки своєму славетному османському міському ландшафту, за який воно внесене до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, тепер демонструє глибші корені. Мозаїка, знайдена всередині замку, збереглася лише фрагментарно, займаючи площу близько 20 квадратних метрів. Вона вирізняється вишуканим орнаментом, що включає складні геометричні бордюри, переплетені візерунки та написи, виконані грецькими літерами. Це чітко вказує на її приналежність до пізньоантичної базиліки, повний архітектурний план якої ще належить реконструювати.

Друга мозаїчна підлога, менша за розміром і знайдена під пізнішими османськими будівлями у нижньому місті, несе в собі ключові хронологічні та, що важливіше, теологічні маркери. Грецький напис на ній містить слово «Theotokos» (Богородиця). Цей термін був офіційно затверджений на Ефеському Вселенському соборі у 431 році. Така пряма згадка слугує вагомим доказом того, що підлогу було укладено після 431 року нашої ери. Це цінний часовий орієнтир, який підтверджує тісний зв'язок християнської громади Антипатреї з доктринальними розробками, що циркулювали у грекомовній частині Східної Римської імперії.

Проведений порівняльний аналіз мотивів свідчить про те, що ці художні стилі мають багато спільного із знахідками, зробленими в інших важливих пізньоантичних осередках регіону. До таких центрів належать Бутринт, Стобі, Білліс та Гераклея Лінкестіс. Усі вони перебували під значним впливом грецької культури та адміністративного устрою. Використання тесер із вапняку та теракоти, а також мотиви, такі як восьмикутні сітки та візерунки із завитками листя, демонструють спільні ремісничі традиції, поширені по всьому Балканському та Адріатичному регіонах. Це наштовхує на думку про регіональну мобільність майстрів-мозаїчників, які активно поширювали свої техніки та естетичні уподобання, формуючи єдину візуальну мову у цій географічній зоні.

Хоча Берат сьогодні славиться своїм османським виглядом, ці знахідки, датовані V–VI століттями нашої ери, яскраво підкреслюють глибоку, багатошарову історичну структуру міста, яка сягає корінням у раннє християнство. Археологи наголошують на нагальній потребі у більш систематичних та ґрунтовних розкопках, щоб повністю картографувати пізньоантичні фази розвитку Берата. Ці відкриття доводять, що місто не було ізольованим анклавом, а активно брало участь у ширших релігійних та мистецьких мережах, що з'єднували Балкани з Егейським морем. Наразі тривають роботи з документування та консервації нещодавно виявлених об'єктів, а також очікується рішення Національної ради з археології щодо подальших кроків у дослідженні цієї надзвичайно важливої території.