Нове дослідження ставить під сумнів небіологічне походження органіки на Марсі

Новий науковий аналіз, опублікований 4 лютого 2026 року в авторитетному журналі Astrobiology, ставить під серйозний сумнів можливість пояснення концентрації складних органічних молекул на Марсі виключно абіотичними механізмами. Дослідження базується на унікальних даних, отриманих марсоходом NASA Curiosity, який з 2012 року проводить детальне вивчення кратера Гейла. Цей регіон привертає особливу увагу вчених, оскільки вважається, що мільярди років тому він був заповнений розгалуженими водними системами, що створювали сприятливі умови для потенційного існування життя.

Ключові докази були отримані під час детального аналізу зразка стародавньої глинистої породи під кодовою назвою «Камберленд» (Cumberland), вилученого в районі «Єллоунайф-Бей» (Yellowknife Bay). У березні 2025 року наукова група вперше повідомила про виявлення в цьому зразку невеликих кількостей декану, ундекану та додекану. Ці вуглеводні за своєю структурою можуть бути фрагментами жирних кислот, які є фундаментальними компонентами клітинних мембран у земних організмів. Первинна оцінка концентрації цих найбільших органічних молекул, коли-небудь знайдених на Марсі, становила від 30 до 50 частин на мільярд.

Для того, щоб оцінити ймовірність небіологічного походження цих сполук, наприклад, через занесення метеоритами, міжнародна команда під керівництвом астрофізика Олександра Павлова з Центру космічних польотів імені Годдарда NASA провела складне моделювання деградації органіки під впливом космічного випромінювання. Через відсутність щільної атмосфери та глобального магнітного поля поверхня Марса постійно піддається інтенсивному радіаційному опроміненню. Вчені застосували метод математичної реконструкції, «відмотавши час» приблизно на 80 мільйонів років назад — саме такий термін, за оцінками, порода перебувала безпосередньо на поверхні планети до моменту її вивчення.

Результати проведеного моделювання продемонстрували, що до початку руйнівного впливу радіації глинистий сланець «Камберленд» міг містити від 120 до 7700 частин на мільйон довголанцюгових алканів або їхніх хімічних попередників. Така реконструйована концентрація суттєво перевищує обсяги, які могли б забезпечити відомі абіотичні механізми, включаючи доставку з космосу або гідротермальні реакції. Важливо зазначити, що мінералогія зразка не відповідає високим температурам, які є необхідними для проходження таких процесів. Команда дійшла висновку, що присутність цих молекул неможливо легко пояснити лише небіологічними джерелами.

Дана наукова робота, в якій використано дані високоточного приладу SAM (Sample Analysis at Mars), значно підсилює аргументацію на користь існування складної органічної хімії на стародавньому Марсі. Хоча автори наголошують, що ці результати не є остаточним доказом існування життя, вони розглядають гіпотезу про біологічне походження сполук від давніх мікроорганізмів як цілком «розумну». Виявлення таких масштабних органічних сполук у породах, сформованих у водному середовищі мільярди років тому, підтверджує потенційну населеність кратера Гейла в минулому та вимагає подальших незалежних досліджень для остаточного підтвердження цієї теорії.