Прискорення танення льодовиків Гренландії: загроза рівню моря та океанічним течіям посилюється

На початку 2026 року Гренландський льодовиковий щит, який є найбільшим резервуаром льоду за межами Антарктиди, продовжує стрімко втрачати свою масу. Цей процес став одним із ключових чинників глобальних коливань рівня Світового океану. Завдяки місії Copernicus Sentinel-2 дослідники отримали супутникові знімки високої роздільної здатності, зосереджені на південно-східному секторі острова. На цих кадрах чітко видно круті льодовикові урвища поблизу льодовика Хейлхейм — стратегічно важливого каналу, через який лід скидається в океан.

Постійний моніторинг із космосу є критично важливим для розуміння динаміки цього велетенського масиву та його впливу на об'єми води в океані. Науковці наголошують, що кожні 360 гігатонн втраченого льоду Гренландії призводять до підвищення глобального рівня моря на 1 міліметр. Історичні дані свідчать про те, що подібні темпи танення вже мали місце в минулому, про що свідчать результати проєкту GreenDrill. Науковці провели буріння на глибину понад 500 метрів на куполі Прудхо в північно-західній частині Гренландії.

У вилучених осадових породах було виявлено хімічні сліди віком близько 7 100 років, які вказують на повне танення купола під час теплого періоду голоцену. У ту епоху літні температури були на 3–5 градусів за Цельсієм вищими за сучасні показники. Згідно з кліматичними моделями, за умови збереження поточних обсягів викидів парникових газів, такі умови можуть повернутися вже до 2100 року. Цей історичний досвід дозволяє вченим точніше оцінити фізичну чутливість льодовикового щита навіть до незначного потепління.

Окрім атмосферного впливу, на стан льоду впливають і геологічні чинники, що діють знизу. Детальні тривимірні моделі, розроблені командою під керівництвом Університету Оттави, демонструють нерівномірний розподіл тепла під крижаним панциром. Це явище є наслідком давнього проходження Гренландії над вулканічною «гарячою точкою», імовірно, Ісландською. Ця геотермальна аномалія, що охоплює чверть території острова, сформувалася внаслідок тектонічних процесів між 80 та 35 мільйонами років тому.

Вказана аномалія призвела до витончення льоду на великих глибинах і створення зон з великою кількістю підльодовикової талої води, що безпосередньо впливає на змащення основи та швидкість руху льодовика сьогодні. Масштабний приплив прісної води в Північну Атлантику створює серйозну загрозу для стабільності Атлантичної меридіональної перекидної циркуляції (AMOC). Ця система течій відіграє життєво важливу роль у глобальному перенесенні океанічного тепла.

Уповільнення або повна зупинка цього механізму, заснованого на зануренні щільних глибоководних мас поблизу Гренландії, може радикально змінити кліматичні умови в усій Північній півкулі. Дослідження Університету Льєжа з використанням суперкомп’ютера NIC5 прогнозують, що за сценарієм високих викидів (SSP585) Гренландія може втрачати від 964 до 1 735 гігатонн льоду щорічно до 2100 року. Це загрожує підняттям рівня моря на величину до одного метра. За цими тривожними процесами пильно стежать такі інституції, як Polar Portal — спільний проєкт чотирьох урядових дослідницьких установ Данії.