Океан без кордонів отримав голос закону: Угода про відкрите море (BBNJ) офіційно набрала чинності

17 січня 2026 року стало історичною датою для екологічної безпеки планети, адже саме цього дня набула чинності угода ООН про збереження біологічного різноманіття в районах за межами національної юрисдикції. Цей документ, відомий як BBNJ або High Seas Treaty (Угода про відкрите море), створює першу в історії повноцінну міжнародну правову базу для управління територіями, що не належать жодній країні.

Завдяки цій угоді світова спільнота отримує дієві інструменти для захисту океанічних глибин, які раніше залишалися юридично вразливими. Основні положення документа дозволяють:

• засновувати морські охоронювані райони у відкритому океані, що знаходяться поза межами державних кордонів;
• вимагати проведення ретельної оцінки впливу на навколишнє середовище для будь-якої діяльності у відкритому морі;
• впроваджувати справедливі механізми використання морських генетичних ресурсів та обміну важливими науковими даними.

Ключовим моментом для запуску угоди стала ратифікація документа 60 державами, що запустило зворотний відлік до дати офіційного вступу в силу — 17.01.2026. Окремі звіти вказують на те, що міжнародна підтримка виявилася навіть потужнішою, ніж очікувалося: до середини січня кількість ратифікацій перетнула позначку у 80 країн, що свідчить про високу готовність світу до змін.

Ця подія має критичне значення для збереження життя в океані, оскільки дві третини його водного простору розташовані за межами національних юрисдикцій. До прийняття BBNJ ці території фактично перебували у правовому вакуумі, де правила були фрагментарними, а механізми захисту — занадто повільними та неузгодженими для ефективної протидії глобальним викликам.

Тепер світова спільнота має реальний шанс реалізувати стратегічну систему охорони природи, відому як «30 до 2030». Ця амбітна мета передбачає взяття під захист 30% площі світового океану до 2030 року, що відтепер стає не просто декларацією намірів, а юридично можливою та організаційно оформленою міжнародною задачею.

Водночас важливо розуміти, що BBNJ не є універсальним інструментом для вирішення абсолютно всіх проблем. Зокрема, угода не регулює питання видобутку корисних копалин на глибоководному дні, оскільки ця діяльність залишається у компетенції Міжнародного органу з морського дна. Таким чином, High Seas Treaty — це не «магічна кнопка», а нова глобальна сцена, на якій державам ще належить продемонструвати свою відданість екологічним цінностям.

Набуття чинності цією угодою додає нових сенсів у звучання нашої планети, символізуючи перехід до етапу колективної зрілості. Океан нарешті перестає сприйматися як «нічийна територія» для безконтрольної експлуатації і перетворюється на спільний дім, де панують правила турботи, відповідальності та наукового підходу.

Це знаменує фундаментальну зміну парадигми: від концепції «мій чи твій» ми переходимо до усвідомлення того, що океан — це наш єдиний живий горизонт. Вступ у силу BBNJ підтверджує, що людство здатне об’єднуватися заради збереження життя в його найбільш первозданних куточках, створюючи простір для сталого майбутнього всієї планети.