Агроекологічна спадщина давніх цивілізацій Амазонії: Уроки для сучасності

Останні археологічні відкриття, зроблені в басейні Амазонки, докорінно змінюють усталені уявлення про цей регіон як про суцільні незаймані джунглі. Дослідження чітко демонструють, що ця територія протягом тисячоліть активно трансформувалася та ефективно управлялася мільйонами її мешканців. Давні амазонські цивілізації, чисельність яких, за оцінками, сягала від 8 до 10 мільйонів осіб, відіграли вирішальну роль у процесі одомашнення рослин світового значення, таких як маніок (кассава), какао та ягоди асаї. Ці спільноти, чия присутність простежується щонайменше на 13 тисяч років, створили надзвичайно складні агроекологічні системи.

Ці системи функціонували за принципом градієнта між зонами інтенсивного культивування та ділянками дикої природи. Такий підхід забезпечував високий рівень стійкості та біорізноманіття, що суттєво відрізнялося від класичних європейських аграрних моделей. Це була не просто експлуатація, а мудре співіснування з навколишнім середовищем, що дозволяло підтримувати екосистему в балансі протягом тривалого часу.

Найвагомішим матеріальним підтвердженням цієї багаторічної діяльності є Террас Претас де Індио (TPIs) – антропогенні ґрунти виняткової родючості, що займають значні площі. Ці «чорні землі», сформовані внаслідок тисячолітнього накопичення деревного вугілля, харчових залишків та органічних відходів, досі слугують життєвою основою для сучасних корінних громад. Як приклад, народ Тенхарім із Землі Індіанців Ігарапе-Прету, що налічує 113 осіб на території площею 87 тисяч гектарів, свідомо використовує ці стародавні ділянки для вирощування кукурудзи, необхідної для приготування їхньої традиційної памоньї. Це забезпечує громаді необхідну автономію. На відміну від типових тропічних ґрунтів, схильних до швидкої втрати поживних речовин, TPIs зберігають свою високу продуктивність протягом століть, що є справжнім дивом агрономії.

Технологічний прорив, зокрема застосування лідарного сканування (LiDAR) у рамках проєкту «Amazônia Revelada», який координує археолог Едуардо Невес із Музею археології та етнології Університету Сан-Паулу (МАЕ-УСП), дозволяє виявляти мегаструктури, приховані під густим лісовим покровом. Ця технологія, що використовує лазерні імпульси для створення детальних тривимірних моделей рельєфу, вже допомогла виявити понад тисячу геометричних геогліфів у штаті Акрі, а також кам’яні укріплення у Рондонії. Проєкт, що активно залучає традиційні знання лісових народів, зокрема індіанця-археолога Карлоса Аугусто да Силву, відомого як «Доктор Тіхоло», сприяє відновленню повної картини заселення бразильської Амазонії, що триває понад 12 000 років.

Науковці наголошують, що глибоке розуміння цієї давньої історії взаємодії людини та рослинного світу є критично важливим інструментом для нинішніх природоохоронних ініціатив. Визнання багатотисячолітнього досвіду управління екосистемами, включаючи практику первісної біоекономіки, що базувалася на обміні насінням та сталому лісокористуванні, є необхідною умовою для запобігання подальшому екологічному руйнуванню регіону. Археологічні об'єкти, відкриті завдяки LiDAR, тепер розглядаються як безцінні культурні активи, що підлягають захисту з боку IPHAN (Національного інституту історичної та художньої спадщини). Це надання нового рівня правового захисту всьому біому. Спадщина Амазонії пропонує прагматичні та перевірені часом моделі для сучасного сталого розвитку та ефективного збереження біорізноманіття.