Нове японське дослідження розкриває дивовижну роль смугастих буревісників (Calonectris leucomelas) у підтримці морських екосистем через їхній гуано, багатий на поживні речовини.
Дослідники, що спостерігали за 15 птахами на острові Фунакоші Ошіма, за допомогою камер виявили, що ці морські птахи майже виключно випорожнюються в повітрі, кожні 4-10 хвилин. Така поведінка може бути адаптацією для підтримки гігієни або уникнення хижаків під час перебування на воді. Гуано, що містить азот і фосфор, діє як природне добриво, стимулюючи ріст планктону та підтримуючи морські харчові мережі, що особливо важливо в регіонах з обмеженими поживними ресурсами. Дослідження, опубліковане в журналі Current Biology, також зазначає, що буревісники виділяють близько 5% своєї маси тіла під час польоту, що може впливати на ефективність польоту та допомагати уникати хижаків, таких як акули та тюлені, які реагують на запах екскрементів.
Історично гуано морських птахів було цінним ресурсом для людства, використовуючись як добриво, у виробництві пороху та навіть у косметичних цілях. В океані воно так само ефективно сприяє кругообігу поживних речовин і може допомогти у відновленні коралових рифів. Глобально, за оцінками, 840 мільйонів морських птахів роблять внесок у кругообіг поживних речовин, щорічно виділяючи приблизно 591 000 тонн азоту та 99 000 тонн фосфору. Однак, вид класифікується як «майже під загрозою» за Червоним списком МСОП, стикаючись із порушеннями харчового ланцюга та загрозою з боку інвазивних дрібних ссавців. Збереження цих птахів є ключовим для продовження екологічних переваг, які вони надають.
Нещодавня рідкісна поява смугастого буревісника поблизу затоки Делавер у травні 2025 року підкреслює міграційні шляхи виду та важливість його збереження. Ця подія, перша задокументована в Атлантичному океані, свідчить про тенденцію появи тихоокеанських морських птахів у несподіваних місцях, що може бути пов'язано зі змінами в океанічних умовах. Міграційні шляхи цих птахів включають тропічні регіони, такі як моря Північної Нової Гвінеї, Арафурське море та Південно-Китайське море, долаючи відстані до 5 400 км.