Кити-головлоби (Balaena mysticetus) є одними з найдовшеживучих ссавців на планеті, досягаючи віку понад 200 років. Ця вражаюча довговічність підтверджується різними методами, зокрема аналізом кристалів очного лінзи та знахідками старовинних гарпунів. У 2007 році мисливці на Алясці виявили в тілі кита-головлоба наконечник гарпуна, виготовлений наприкінці XIX століття, що дозволило оцінити вік цього кита приблизно у 115 років. Додатково, аналіз кристалів очного лінзи, що містять амінокислоту аспарагінову кислоту, яка накопичується з часом, також використовується для визначення віку цих величних створінь. Дослідження, проведене у 1999 році, показало, що вік деяких китів-головлобів, спійманих біля Аляски, коливався від 135 до 180 років, а один екземпляр перевищував 200 років.
Ці унікальні морські мешканці населяють води Арктики та Субарктики. Їхні масивні тіла та товстий шар підшкірного жиру (до 50 см) забезпечують тепло в екстремально холодних умовах. Відсутність спинного плавця є характерною особливістю, що полегшує пересування під кригою. Харчуються вони планктоном, відфільтровуючи його за допомогою вусів. Дослідження виявили, що довголіття китів-головлобів може бути пов'язане з дуплікацією гена CDKN2C. Цей ген відіграє ключову роль у зупинці поділу клітин та запобіганні програмованій клітинній смерті, що, ймовірно, сприяє їхній стійкості до раку та уповільненню процесів старіння. Вчені вважають, що механізми відновлення ДНК у китів-головлобів значно ефективніші, ніж у інших ссавців, що дозволяє їм зберігати цілісність геному протягом тривалого життя.
Статус збереження китів-головлобів загалом оцінюється як «найменший ризик», однак деякі популяції, наприклад, біля Гренландії, вважаються зникаючими. Історично вони були об'єктом комерційного китобійного промислу, що призвело до значного скорочення їхньої чисельності. Наразі корінні громади США та Росії мають квоти на видобуток цих китів для забезпечення своїх потреб, що регулюється Міжнародною китобійною комісією. Розуміння факторів, що сприяють довголіттю китів-головлобів, є критично важливим для розробки ефективних стратегій їх збереження, особливо в умовах зміни клімату та антропогенного впливу на арктичні екосистеми. Ці тварини, що пережили століття, несуть у собі глибокі знання про стійкість та адаптацію, нагадуючи про важливість гармонійного співіснування з природою.