Нове дослідження, проведене в Університеті Вашингтона, виявило зв'язок між розміром матері кита та статтю її дитинчати. Ця знахідка проливає світло на репродуктивні стратегії цих морських ссавців.
Дослідження, що охопило понад 100 000 горбатих та синіх китів, показало, що більші матері частіше народжують самиць. Зокрема, довші самиці горбатих китів мали на 77% вищу ймовірність народити самицю, а для сейвалів ця цифра сягала 99%. Ці дані свідчать про те, що розмір матері є важливим фактором у визначенні статі потомства.
Використовуючи історичні дані китобійного промислу, зібрані на початку 1900-х років, вчені змогли проаналізувати довжину китів, стать, статус вагітності та характеристики плода. Ці детальні записи виявилися надзвичайно цінними для розуміння динаміки популяцій китів та їхньої репродуктивної поведінки.
Історично, комерційний китобійний промисел у 18-20 століттях значно вплинув на популяції вусатих китів через їхню низьку швидкість розмноження. Хоча з 1986 року діє мораторій на комерційний вилов, деякі популяції відновлюються повільно. Результати дослідження натякають на те, що для вусатих китів інвестування більшої кількості енергії в потомство жіночої статі може бути ключовою стратегією для забезпечення продовження їхнього виду.
Це дослідження має особливе значення для зусиль зі збереження китів, особливо враховуючи, що деякі популяції стикаються зі зменшенням розмірів, що потенційно може вплинути на їхню здатність підтримувати потомство. Наприклад, південні кити за останні 20 років зменшилися в розмірах, що негативно позначається на їхній репродуктивній здатності. Цікаво, що розмір китів також пов'язаний з їхньою тривалістю життя. Дослідження показують, що великі кити, такі як гренландські кити, можуть жити до 200 років і більше, тоді як розмір тіла тісно пов'язаний із тривалістю життя. Це підкреслює важливість збереження не лише чисельності, але й фізичних характеристик цих тварин для їхнього довгострокового виживання та репродуктивного успіху.