Історія білухи на ім'я Нок демонструє дивовижні можливості тваринного світу, зокрема її унікальну здатність імітувати людську мову. Ця подія, що відбулася в середині минулого століття, досі викликає захоплення та спонукає до роздумів про потенціал тварин до навчання та комунікації.
У 1977 році Нок була виявлена в одній із бухт затоки П'юджет-Саунд і згодом перевезена до Національного фонду морських ссавців у Сан-Дієго, США. Саме там, у 1984 році, співробітники фонду почали фіксувати незвичайні звуки, що лунали з її акваріума. Ці звуки нагадували людську мову, а один з дайверів, який працював з Нок, навіть почув голос, що нібито сказав йому: "Виходь". Дослідження показали, що Нок видавала звуки в діапазоні частот від 200 до 300 Гц, що відповідає людському мовленню. Для імітації вона використовувала свій носовий прохід та голосові губи, контролюючи тиск у вестибулярних мішках для досягнення бажаної тембрової забарвленості. Це свідчило про надзвичайну здатність кита до акустичної мімікрії, яка виходила за межі звичайних звуків, що видають морські ссавці.
Важливо зазначити, що, попри вражаючу здатність імітувати звуки, Нок не розуміла їхнього значення. Її дії були радше результатом цікавості та тісного контакту з людьми, аніж свідомою спробою спілкування. Це підкреслює різницю між імітацією та справжнім мовним розумінням, навіть у таких обдарованих істот.
Нок продовжувала видавати звуки, схожі на людську мову, протягом майже чотирьох років, перш ніж припинила цю практику. Вона прожила у фонді майже 25 років, ставши справжнім символом дивовижних можливостей морських ссавців. Її історія стала предметом наукових досліджень, а результати були опубліковані у 2012 році в журналі Current Biology, підтвердивши її унікальні здібності.
Історія Нок не лише висвітлює складність та дивовижність світу океанських звуків, але й нагадує про важливість дбайливого ставлення до морських ссавців та їхніх природних середовищ існування. Дослідження, проведені після історії Нок, показали, що інші види китоподібних, такі як дельфіни, також демонструють здатність до навчання та імітації звуків, хоча й не на такому рівні, як Нок. Це свідчить про те, що здатність до складних акустичних форм поведінки може бути більш поширеною серед морських мешканців, ніж вважалося раніше.