Собака породи Чирибайя визнана національним надбанням Перу

Конгрес Перу ухвалив знакове Рішення – Закон № 32442, який офіційно закріпив за стародавньою породою собак Чирибайя статус Культурної Спадщини Нації. Цей крок ставить породу Чирибайя в один ряд із вже визнаною Перуанською голою собакою, яка також перебуває під офіційною охороною держави.

Це історичне рішення стало можливим завдяки вагомим археологічним доказам. Зокрема, антрополог Соня Гільєн зробила низку важливих знахідок. У некрополях, розташованих у районі Іло, було виявлено муміфіковані рештки приблизно 42 собак. Ці тварини були поховані з усіма належними почестями поруч із людськими останками, що беззаперечно свідчить про їхній високий соціальний статус у минулому.

Артефакти, датовані пізнім середнім періодом, були знайдені в районі Центру Малькі. Саме тут тривають основні дослідження, пов'язані з культурою Чирибайя. Ці знахідки дають змогу глибше зрозуміти роль цих собак у житті стародавньої цивілізації.

Собаки Чирибайя були невід'ємною частиною культури, що процвітала приблизно з 900 до 1350 років нашої ери. Ця цивілізація займала посушливі долини в регіонах Іло та Мокегуа. Історичні дані свідчать, що ці тварини, найімовірніше, використовувалися для пастушої діяльності, зокрема для догляду за ламами та альпаками. Це заняття становило основу економіки цієї прибережної культури.

За припущеннями дослідників, пастуші собаки Чирибайя мали середні розміри, вирізнялися довгою мордою, світлим забарвленням та довгою шерстю. Це суттєво відрізняє їх від Перуанської голої собаки, яка, як вважається, виконувала функцію борзого пса.

Ухвалення Закону № 32442 підкреслює національну зацікавленість у вивченні, збереженні та популяризації цієї унікальної породи. Відтепер відповідальність за цілісність породи покладено на Міністерство культури, а також на регіональну владу Мокегуа та Муніципалітет Іло. Законодавчий акт має на меті не просто зафіксувати історичний факт, а й сприяти відродженню цієї стародавньої лінії.

Це рішення є важливим кроком для Перу, адже воно допомагає зберегти частину національної ідентичності та біорізноманіття. Подібні заходи демонструють глибоку повагу до історичної спадщини країни, починаючи від стародавніх цивілізацій і закінчуючи їхніми вірними супутниками.